"Євробачення" - це не лише музичне шоу, а й масштабний культурний проект, який вимагає значних фінансових вкладень. За останні два десятиліття країни-господарі витрачали від кількох мільйонів до понад сотні мільйонів євро на організацію конкурсу.

РБК-Україна (проект Styler) розповідає, скільки коштувало проведення "Євробачення" різним країнам за останні 20 років, зокрема й цьогорічний конкурс у швейцарському Базелі.

Базель-2025: третє місце за витратами

Як відомо, Швейцарія вперше за 36 років приймає "Євробачення", і Базель вирішив не економити. Загальний бюджет конкурсу склав близько 62 млн євро , що робить його третім за вартістю в історії конкурсу.

Кантон Базель-Штадт виділив приблизно 40 млн євро після референдуму, де понад 66% мешканців підтримали фінансування. Решта коштів надійшла від Швейцарської мовної корпорації (SRG SSR), Європейської мовної спілки (EBU) та спонсорів.

Найбільше місцевій владі обійшлося облаштування інфраструктури арени St. Jakobshalle (14,5 млн євро). На безпеку та кібербезпеку було виділено близько восьми мільйонів, на транспорт і логістику - два мільйони. А от бюджет різноманітних міських заходів та волонтерських програм склав більше п’яти мільйонів євро. 

При цьому очікується, що економічний ефект від проведення конкурсу складе близько 65 млн євро , завдяки високій заповнюваності готелів (до 95%), зростанню туристичних потоків та активності місцевого бізнесу.

Баку-2012: як "Євробачення" стало символом нафтового багатства

Абсолютний рекорд за витратами поставив Азербайджан у 2012 році. Після перемоги Ell & Nikki влада вирішила зробити з "Євробачення" геополітичний проект. 

Буквально за кілька місяців у Баку збудували новеньку арену Crystal Hall просто на березі Каспійського моря. За оцінками, загальні витрати склали близько 160 млн євро , з яких 100 млн пішли лише на арену. 

Москва-2009: імперський розмах і пшик на виході

У 2009 році РФ щедро розмахнулася на "Євробачення", виділивши на його проведення близько 38 млн євро з державного бюджету. Офіційно - на арену, сцену, технічне забезпечення та безпеку. Але насправді конкурс став яскравим прикладом типового російського підходу: грошей багато, а результат - на трійку з мінусом.

Конкурс відбувався в застарілому спорткомплексі "Олімпійський", де встановили одну з найдорожчих сцен того часу. Проте навіть із колосальними витратами шоу виглядало посередньо, без виразної ідеї чи візуального прориву. ЗМІ вже тоді натякали, що значна частина бюджету могла бути просто "освоєна".

Тель-Авів-2019: перемога Нетти стала фінансовим викликом

Після перемоги Нетти Барзілай у 2018 році Ізраїль вдруге в історії отримав право провести "Євробачення". 

Громадський мовник KAN, відповідальний за організацію, звернувся до уряду за підтримкою і отримав позику в 16,5 млн євро. Загальні витрати склали близько 28,5 млн євро , що стало однією з найвищих сум серед останніх конкурсів, при тому що нову інфраструктуру не зводили - арену облаштували на базі павільйону Tel Aviv Expo.

Більша частина бюджету пішла на посилену безпеку, логістику, пересування делегацій і створення фан-зони біля моря. 

І хоч шоу отримало високі оцінки за продакшн, в країні не обійшлося без критики: громадськість обурювалася витратами з бюджету на тлі соціальних проблем.

Утім, з погляду іміджу Ізраїль виграв, адже конкурс пройшов бездоганно, яскраво й сучасно, ще й відкрив країну для тисяч нових туристів.

Київ-2017: складно, але достойно

Після історичної перемоги Джамали у 2016 році Україна отримала право вдруге за свою історію приймати "Євробачення". Київ узявся за цю місію з ентузіазмом, але підготовка швидко перетворилася на справжній виклик.

Процес супроводжувався численними кадровими перестановками: продюсери змінювалися один за одним, ключові фігури команди звільнялися на тлі внутрішніх конфліктів і підозр у непрозорих закупівлях.

Та попри цей хаос, "Євробачення-2017" таки відбулося і вийшло доволі яскравим. Замість будівництва нової арени вирішили оновити Міжнародний виставковий центр (МВЦ), що дозволило зекономити мільйони. Загальні витрати склали близько 23 млн євро (і це - п’ятий показник витрат). 

За ці гроші вдалося зробити якісну сцену з унікальною візуальною концепцією, налагодити масштабну систему безпеки, забезпечити комфортні умови для тисяч глядачів і делегацій. Ба більше, попри всі труднощі за лаштунками, шоу отримало схвальні відгуки від міжнародних медіа. 

Турин-2022: дорого, але не ідеально

Італійці витратили на шоу понад 20 млн євро , але шоу не обійшлося без критики - погана сцена, конфлікти в команді, проблеми з організацією. Витрати були, а от вау-ефекту - не дуже.

Економ-версії "Євробачення": як зробити класно і не збанкрутіти

Але не всі країни прагнули "сіяти" грошима. Наприклад, Португалія у 2018 році провела конкурс за 20 млн євро , з яких 16 змогли повернути через продажі квитків, рекламу і спонсорів. RTP зробили ставку на мінімалізм, океанську атмосферу й натуральні мотиви. І це спрацювало.

Швеція у 2013 витратила на проведення конкурсу близько 12 млн євро . Разом з тим вважається, що це було одне з найкращих шоу за останні роки. Там не роздували бюджети, бо SVT діє за принципом "менше - краще".

Недалеко від своїх сусідів пішли Фінляндія і Норвегія. У 2007 році бюджет на проведення конкурсу у Гельсінкі становив 13 млн євро , а витрати на “Євробачення" в Осло у 2010-му було узгоджено на рівні 17 млн євро .

Підсумок: "Євробачення" - це шоу, яке завжди дорого коштує

Організація "Євробачення" - це не лише музичне свято, а й серйозний фінансовий проєкт. Країни витрачають значні кошти, щоб продемонструвати свою культуру, інфраструктуру та гостинність. 

Хоча витрати можуть бути високими, економічний ефект від проведення конкурсу часто компенсує ці інвестиції завдяки зростанню туризму, міжнародної уваги та розвитку місцевої економіки.

Вас може зацікавити

• ШІ назвав переможця "Євробачення" і здивував прогнозом
• 10 фактів про Ziferblat, які ви могли не знати
• Як голосувати на "Євробаченні" з України.

При написанні матеріалу використовувалися наступні джерела: сайти про "Євробачення" Eurovisionfun і Eurovoix, сайт каналу Euronews, ESCToday.com, Songfestival.be, Reuters.