У Національному художньому музеї України відбулася особлива подія – «Жіночий портрет» Владислава Галімського, написаний у 1898 році повернувся до музею завдяки спільним зусиллям музею та Служби зовнішньої розвідки України. Картина, незаконно вивезена нацистами під час Другої світової війни, нарешті знову посіла своє місце у музейній колекції. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на заяву Національного художнього музею України та Служби зовнішньої розвідки України. 

Служба зовнішньої розвідки України повідомила, що роботу Галімського було виявилено у 2018 році серед лотів на напівлегальному аукціоні у Штутгарті, в Німеччині, де згодом картину було продано, дані про покупця не розголошувалися.

Як повідомляється, українська розвідка провела багатоходову операцію для повернення культурної цінності назад до України. Зокрема, було встановлено місцеперебування картини та осіб, причетних до незаконного вивезення її до третьої країни. 

За даними Служби зовнішньої розвідки України, покупцем картини виявився громадянин республіки Білорусь, тісно пов'язаний із режимом Лукашенка. Він був обізнаний, що картина є вкраденою і її розшукує Україна, проте відмовлявся повертати «Жіночий портрет» законним власникам.

«Завдяки заходам Служби зовнішньої розвідки України,, що тривали понад рік, через представлення неспростовних доказів належності мистецького твору до української культурної спадщини, твір Владислава Галімського вдалося повернути у власність Національного художнього музею України», – повідомили у розвідці.

У  Національному художньому музеї України зазначили, що «Жіночий портрет» став першим твором з колекції музею, який вдалося повернути після його незаконного вивезення під час Другої світової війни. Пошук і верифікація картини тривали кілька років.

Після виявлення картини музей звернувся до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Інтерполу України, ініціювавши офіційне розслідування.

Зазначається, що музей уже багато років послідовно займається пошуком творів, втрачених у роки Другої світової війни. Тоді з його фондів було вивезено понад 65 тисяч одиниць зберігання – живопис, графіку, скульптуру, бібліотечні фонди, декоративно-ужиткове мистецтво та архівні матеріали. Станом на сьогодні вдалося повернути лише 262 твори.

Відвідувачі можуть побачити «Жіночий портрет» у залах НХМУ, він експонуватиметься протягом місяця як нагадування про важливість збереження культурної спадщини та ефективної співпраці між фахівцями й державними інституціями.

Окрім самого полотна, глядачам доступна також цифрова реконструкція історичної виставки «Український портрет XVII–XX століть», що відбулася у стінах музею 1925 року. Саме тоді твір Галімського вперше був представлений публіці. Сьогодні завдяки сучасним технологіям можна знову «прогулятися» залами тієї виставки, побачити, як виглядала історична експозиція, та глибше зрозуміти значення повернутого шедевра в контексті української мистецької традиції. 

Владислав Михайлович Галімський – живописець, пейзажист, педагог. Він народився 27 червня 1860 року в Києві у сім'ї колезького секретаря Михайла Галімського. Початкову освіту художник здобув в Київській гімназії та Київському реальному училищі. У 1878–1888 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв.

У 1888 році повернувся до Києва, де заснував школу живопису та скульптури на Львівській вулиці, 14. Галімський входив до складу художнього об'єднання південно-руських художників, яке було започатковане Віктором Васнєцовим. Художник брав участь у виставках товариства та у академічних виставках у 1887, 1889, 1891 роках, в Петербурзькій академії мистецтв у 1898 та 1903 роках, Київського товариства підтримки мистецтв у 1890-х роках, Київського товариства художніх виставок, Київського товариства художників, Товариства підтримки художників у Варшаві.

Художник побував у Африці, на Близькому Сході, на Кавказі, в Сибіру та Західній Європі, побував у США, де у 1893 році, брав участь у художній виставці в Чикаго. У 1921 році він переїжджає до Кременця, де у 1924—1932 рр. працював у Кременецькому ліцеї. Помер Владислав Галімський 1940 року у польському місті Бидгощ.