Національна виборча комісія Польщі вчора оголосила остаточні результати першого туру виборів президента. Під час виборів мали традиційне протистояння: “Громадянська платформа” проти “Право і справедливість”. Хто пройшов далі та як це позначиться на стосунках з Україною?

Тріумф правих

За результатами першого туру виборів у Польщі до другого туру пройшли мер Варшави, представник правлячої партії - “Громадянська платформа” Рафал Тшасковський та директор Інституту національної пам'яті, якого підтримує найбільша опозиційна сила країни – “Право і справедливість” (“ПіС”) Кароль Навроцький.

Тшасковський набрав 31,4%, а Навроцький – 29,5%.

Те, що до другого туру пройшли саме кандидати від “Громадянської платформи” та  “ПіС” було прогнозовано, це два традиційні суперники на польській політичній арені.

Водночас незначний відрив між кандидатами став неприємною новиною для влади. Тшасковський розраховував взяти в першому турі понад 30% голосів. У його штабі не приховували, що добрим результатом першого туру став би комфортний відрив від Навроцького щонайменше чотири-п'ять процентних пунктів, а не півтора.

“Після публікації результатів Тшасковський перестав бути фаворитом виборів”,  - вважає заступник головного редактора видання Rzeczpospolita Міхал Плоцінський.

Результат Навроцького, своєю чергою, виявився помітно вищим, ніж у передвиборчих опитуваннях.

Праві та вкрай праві кандидати у першому турі сумарно набрали понад 50% голосів виборців, а серед решти беззастережно підтримати мера Варшави у фіналі виборів готові далеко не всі.

“Польща коричневіє”, - написала публіцистка видання Gazeta Wyborcza Марта Новак.

Другий тур президентських виборів у Польщі має відбутися 1 червня.

Президент Польщі обирається на п'ятирічний термін. Глава держави має вплив на зовнішньополітичний курс країни, призначає на посади прем'єр-міністра та членів його кабінету, а у разі війни є верховним головнокомандувачем.

Що обіцяють полякам кандидати?

Стратегія кампанії Навроцького спирається на наративи, що вкоренилися в суспільстві впродовж восьми років правління партії “ПіС”. Тому з вуст цього кандидата часто лунала критика уряду Дональда Туска, а ще згадки про те, як добре було в 2015-2023 рр., коли “ПіС” був при владі. 

“Я всі свої зусилля спрямовую на те, щоб зупинити Дональда Туска. Адже він планує ввести Рафала Тшасковського в Президентський палац”, – казав він.  

Навроцький апелює до традиційних наративів “ПіС”, переконує в антипольському характері уряду Туска, наголошує на своїй безмежній любові до Польщі.

Крім того, він обіцяє досягти енергетичної незалежності країни за рахунок розвитку ядерної енергетики. Він виступає з критикою Європейського зеленого курсу та вважає, що екологічна політика ЄС не повинна шкодити польським домогосподарствам та підприємцям.

Навроцький підтримує сільське господарство країни, адже селяни – традиційна опора партії “ПіС”. Зокрема він наголошує на необхідності забезпечення продовольчої безпеки.

В галузі економічної політики планує впровадити нові заходи проти недобросовісної конкуренції в економіці.

Своєю чергою кандидат від влади Тшасковський на противагу конкуренту зосередився на екологічних ініціативах. Він обіцяє виплатити 10 тис. злотих кожній сім'ї, яка сприятиме покращенню якості повітря. Традиційно підтримує ЛГБТ-спільноту, зокрема планує запровадити ЛГБТ-картку, яка надаватиме доступ до спеціальних хостелів у разі потреби, виступає за рівні можливості для жінок і чоловіків при працевлаштуванні.

Обидва кандидати розігрували антиукраїнську карту

Нинішній президент Польщі Анджей Дуда був затятим прихильником України. Його називали лобістом і “адвокатом” України. На жаль, хто б не виграв президентські перегони, такого лояльного до нашої країни президента вже не буде. Обидва кандидати під час передвиборчої кампанії критикували Україну та розігрували антиукраїнську карту. 

“Роль України – бути “буферною зоною” між Польщею та Росією”, - сказав Тшасковський на дебатах.

Цікаво, що донедавна він робив протилежні заяви щодо України. Але то було, коли він боровся за посаду у більш ліберальній Варшаві. А загальнонаціональна польська політика ставить зовсім інші вимоги.

Заграваючи з виборцями, Тшасковський запропонував обмежити програму “800 плюс” лише для тих українців, які працюють, проживають у Польщі та сплачують податки.

Також він виступає проти відправлення польських військ у складі миротворчої місії в Україну. 

Водночас Тшасковський вважає, що Україна має стати членом ЄС і НАТО, і закликає до надання гарантій її вступу до Альянсу.

Щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією, він підкреслює необхідність балансування між підтримкою українського експорту та захистом інтересів польських фермерів. Тшасковський закликає до співпраці з Європейською Комісією для розробки механізмів, які дозволять контролювати обсяги імпорту українського зерна, запобігаючи негативному впливу на польський аграрний сектор.

Своєю чергою, Навроцький дотримується ще більш антиукраїнської позиції. Приміром, він переконував, що Польща повинна триматися Америки Дональда Трампа, і продовжував це робити навіть тоді, коли американський президент погрожував припинити підтримку України. Щоправда, після розмови Зеленського й Трампа в Білому домі Навроцький дещо змінив думку, визнавши, що рішення США про призупинення допомоги – шкідливе і для України, і для Європи загалом. Проте не забарився додати, що це наслідок “невдячности президента Зеленського і його невміння вести міжнародну політику”.

Також Навроцький виказує скептицизм щодо євроінтеграції України, зокрема вважає, що Україна не повинна вступати до ЄС або НАТО, доки не визнає відповідальність за Волинську трагедію.

“Я не підтримаю намірів України вступити в ЄС, якщо вона не розв’яже питання ексгумації волинських жертв”, - казав він під час передвиборчої кампанії.

Відомо, що як голова Інституту національної пам’яті Навроцький з 2009 р. займався історичною політикою, зокрема польсько-українськими питаннями. Він зарекомендував себе рішучим противником вивчення злочинів поляків проти українців під час Другої світової війни й відразу після неї. Польський ІНП під його керівництвом ніяк не міг знайти спільної мови з українським ІНП.

Крім того, Навроцький у ході передвиборчої кампанії звинувачував українських біженців у тому, що вони “збагачуються за рахунок Польщі”.

Навроцький також займає більш жорстку позицію щодо імпорту української сільськогосподарської продукції. Він підтримує продовження заборони на імпорт українського зерна до Польщі, аргументуючи це необхідністю захисту польських фермерів від демпінгових цін та перенасичення ринку. Навроцький також виступає за запровадження субсидій на транзит українського зерна через Польщу до інших країн, що дозволить підтримати український експорт, не завдаючи шкоди польському аграрному сектору. Крім того, він пропонує зробити перелік продуктів, на які поширюється заборона, більш гнучким, дозволяючи адаптувати обмеження відповідно до ситуації на ринку.

Вікторія Хаджирадєва