Влітку закінчується пакет військової допомоги Байдена і поки що в американському бюджеті не передбачено нових поставок зброї Україні.

Позиція адміністрації Трампа зрозуміла, їх ставка була на швидкі переговори і завершення бойових дій. Схоже, план Б, що Путін просто не збирається припиняти війну, у Вашингтоні чомусь не розглядався і став для Трампа і його команди сюрпризом.

Хоч було настільки очевидно, що Путін тягнутиме час, вимагатиме нереального, маніпулюватиме, бубонітиме про «первопричини конфлікту», перекладатиме відповідальність на Україну, але не зупиниться. Єдиним батогом, що може підшмогнути вбивцю зупинитися, є справжні, а не потішні санкції проти РФ, які б знищили її економіку, і зброя для України. Це аксіома. Але США, навпроти, збираються відновити торгівлю з Москвою і це дуже небезпечно.

На жаль, попередня американська адміністрація давала зброю настільки дозовано і з такими перервами, що це допомогло нам вижити, але не зупинити ворога. Ми втратили час. І людей. Але на фоні всього, що несеться зараз, варто ще раз подякувати Байдену за попередню підтримку, без якої Україна не вистояла б ці три роки.

Наразі ми не знаємо, які рішення прийме нинішня адміністрація в умовах фактичного провалу мирних переговорів. Бо навряд чи хтось вірить у швидке припинення вогню, та й важко у це вірити під ракетними атаками і роєм шахедів щоночі. Спостерігаючи нерішучість і слабкість Заходу, який знову обмежується кулаками у повітрі, замість заїхати ними у знахабнілу російську пику.

Під час дискусії про угоду про мінерали ми запитували українських переговорників, як вона наближу Україну до миру. Де там безпекові гарантії. І схоже, ця дискусія потребує публічного продовження. Бо відповідальність за угоду – виключно на Зеленському, який її ініціював.

Хочеться зрозуміти, як наближають мир 30 підписаних безпекових угод і красиві фото з коаліцією охочих і рішучих. Заяви яких про рішучі санкції, якщо вогонь не припиниться, так і залишилися заявами. Атаки тривають, Путін на повну користується безкарністю і слабкістю Заходу. А вчорашньою двогодинною розмовою з Трампом він виграв час і розірвав свою міжнародну ізоляцію,

Прямі переговори, про які говорить Путін – це пастка для України. За столом миру мають бути гаранти виконання домовленостей, ті, з ким підписані безпекові угоди – США, ЄС, UK. Інакше Росія знову безкарно брехатиме, тягнутиме час і вбиватиме. Київ має наполягати на присутності партнерів і гарантів на мирних переговорах.

Єдине, що може вплинути на наступні рішення адміністрації Трампа щодо України – це позиція Конгрес і американська суспільна думка. Скажіть, будь ласка, а хто зараз з нею працює? Американський трек монополізовано Банковою, наслідком стала угода про мінерали. На цьому все.

У Верховній Раді вже кілька місяців лежить звернення до Конгресу США із закликом продовжити збройну підтримку, але слуги категорично відмовляються виносити його у залу. Втрачаючи час, замість максимально активізувати роботу з демократами і республіканцями.

Ми можемо скільки завгодно ображатися на світ, який дійсно живе своїми проблемами, виборами, інфляцією, економікою і міграційними кризами, але давайте чесно дамо відповідь і собі – чи ми самі все робимо для посилення України всередині і назовні. Чи використали всі можливості для зовнішніх комунікацій.

Сьогодні час активно працювати з Конгресом США, республіканцями і демократами. І з ЄС, який має, нарешті взяти на себе більшу відповідальність за європейську безпеку.