Не секрет, що перші два роки повномасштабного вторгнення Україна була найбільш залежною від постачання західного озброєння. І це цілком логічно: наші Сили оборони потребували сучасної техніки та технологічних рішень, яких на той момент не міг повною мірою забезпечити наш оборонний сектор. З іншого боку, західні виробники озброєння сприймали цю допомогу не лише як підтримку України, а і як чи не єдину можливість протестувати свої вироби в умовах реальної війни. Ми перетворилися на полігон, де вперше відбулося бойове застосування десятків абсолютно нових різновидів озброєння: від гвинтівок і ПЗРК до САУ та броньовиків.

Ця допомога без перебільшення врятувала нас. Але, що не менш важливо, – подарувала шанс і час на розбудову українського Defense Tech. І це дало свої плоди. Згідно з нещодавнім аналізом Ради оборонних інновацій США, Україна показує значні успіхи, коли йдеться про інтеграцію у військо легкодоступних комерційних технологій та їхній швидкий розвиток. Інакше кажучи, США публічно визнали, що Україні вдалося запустити реалізацію власного технологічного потенціалу. Важлива ремарка: головний рушій цього запуску – пряма взаємодія стартаперів, військових та волонтерів. Водночас державі варто багато чого надолужити, щоб масштабувати ці процеси на національному рівні. Та про все – по черзі.

Defense Tech потребує системності

Передусім ми маємо розуміти, що Defense Tech суттєво фрагментований, позаяк потреби війська дуже різноманітні. Відповідно, перед державою виникає непроста задача: стимулювати розвиток технологій відразу за кількома напрямами, паралельно підшуковуючи інвесторів для нових розробок.

У відсотковому співвідношенні абсолютним лідером українського Defense Tech залишається галузь БПЛА, яка становить приблизно 19% від усіх проєктів державного кластера для розвитку військових технологій Brave1. Причини цієї високої позиції насамперед полягають у запиті фронту, який постійно зростає. Та не варто залишати поза увагою ще один фактор: це єдиний ринок оборонних технологій, який уже був сформований на момент появи Brave1 у квітні 2023 року – і демонстрував значні успіхи завдяки проєкту "Армія дронів", а також галузевому спрощенню процедур та дебюрократизації. Як результат, протягом останніх двох років кількість українських виробників БПЛА, з якими укладено державні контракти, зросла у 12 разів. А саме виробництво безпілотників, за даними Мінцифри, збільшилося стократно.

Так само перспективними для оборонного сектору є проєкти в галузі робототехніки (13% від усіх проєктів кластера Brave1) та РЕБ (щонайменше 6%). Схема напозір проста: існує масштабний запит від військових на певні категорії Defense Tech – отже, слід докладати максимум зусиль для їхнього розвитку. У такій парадигмі ми передусім маємо фокусуватися на кількох факторах: створенні умов для зростання кількості стартапів-виробників, розбудові мережі акселераторів та залученні інвестицій задля виробництва нового озброєння. І якщо в секторі defence-стартапів фіксується справжній бум, а державні й приватні акселератори доволі успішно виконують свої функції, то з інвестиціями нам варто працювати й працювати. І ця робота має бути не ситуативною чи проєктною, а винятково системною та довгостроковою.

До слова, платформа Brave1 не лише надає грантову підтримку українських оборонних технологій, а й функціонує як майданчик для нетворкінгу між розробниками та інвесторами: з кластером наразі співпрацює понад 100 інвестиційних партнерів, серед яких як великі венчурні фонди, так і приватні інвестори. На базі Brave1 регулярно проходять Invest Demo Days, а влітку 2024 року було проведено перший міжнародний інвестиційний саміт української оборонної індустрії Defense Tech Valley. Та з урахуванням потреб наших захисників, а також потенціалу, який демонструють наші розробники та старатапери, цього все ще замало.

Чому (не) інвестують в український Defense Tech

Інвестувати в український оборонний сектор можуть як приватні фонди, бізнеси та особи (які часто воліють залишатися непублічними), так і цілі держави. Першою про готовність вкладати кошти у виробництво зброї на території України заявила Данія. І я не перебільшу, якщо назву цю заяву історичною, оскільки весь світ отримав чіткий сигнал: український Defense Tech готовий співпрацювати на міжнародному рівні. Трохи пізніше до "данської моделі", яка передбачає пряме фінансування виробників, долучилися Швеція, Ісландія, Норвегія та Литва. Як результат – сотні мільйонів євро інвестицій (у 2024 році загальна сума фінансування склала €538 млн) у виробництво САУ "‎Богдана", дронів великої дальності (зокрема і ракети-дрона "Паляниця"), а також протитанкових і протикорабельних ракет.

Звісно, рішення Данії, яке стало драйвером цих процесів, не виникло на пустому місці. Йому передувала низка успішно реалізованих проєктів, точкових інвестицій та внутрішніх реформ в оборонці. Серед них – створення нового роду військ, Сил безпілотних систем. Для світу це стало чітким маркером позитивних змін та розвитку. Ще один важливий крок у цьому напрямі – затвердження Стратегії цифрового розвитку інновацій до 2030 року, покликаної перетворити Україну на світовий технологічний хаб з акцентом на оборонних розробках.

Попри окремі позитивні зрушення, чи вкладають у нас гроші всі, хто міг би? Звісно, ні. Чимало потенційних інвесторів не готові мати справу з українським Defense Tech з різних причин: зокрема це нерозуміння ринку, нестабільність бізнес-клімату, а також побоювання щодо рівня захисту інтелектуальної власності. Останнє може здатися несуттєвим, але для будь-якого інвестора ІР відіграє роль ключового показника незалежно від масштабів розробки чи її перспектив. До прикладу, нещодавнє спільне дослідження Європейського патентного відомства (EPO) та Відомства з інтелектуальної власності ЄС (EUIPO) продемонструвало пряму залежність між високим рівнем IP культури, доступністю інструментів захисту IP прав та інвестиціями. Згідно з його результатами, стартапи, які вже на початкових стадіях розвитку подбали про реєстрацію патентів та торговельних марок, мають у 10,2 раза вищі шанси на залучення інвестицій.

Захист ІР – ключ до розвитку Defense Tech

Передусім ми маємо зрозуміти, що будь-яке нове технологічне рішення, будь-який стартап – це результат тривалих досліджень та розробок, тобто об’єкт інтелектуальної власності. Захист цього об’єкта є не примхою закордонних інвесторів, а насамперед питанням нашої обороноздатності. Тож нам варто ретельно попрацювати, щоб створити максимально сприятливі умови для реєстрації та захисту розробок та інновацій, в оборонній сфері – і поготів. Адже саме в галузі Defense Tech Україна має низку прогалин, які необхідно ліквідувати в найкоротші терміни. І УКРНОІВІ (Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (ІР офіс)) докладає до цього всіх зусиль, зокрема разом з Міноборони та Мінстратегпромом бере активну участь у підготовці IP політики в оборонно-промисловому комплексі та в розробці змін до законодавства в контексті інтелектуальної власності у сфері національної безпеки та оборони.

У складі ІР офісу успішно працює відповідне управління сприяння розвитку права інтелектуальної власності та інновацій у сфері безпеки та оборони, яке надає консультаційну, інформаційну та іншу необхідну підтримку розробникам.

У вересні 2024 року сталася важлива подія за цим напрямом: в Головному управлінні військової юстиції Міноборони було запущено новий відділ з питань інтелектуальної власності. Результати не забарилися, адже вже через два місяці оборонне відомство отримало перший патент на технологію детекції ворожих FPV-дронів "Вітряк М". Це стало першим випадком, коли військова частина виступила розробником зразка озброєння та військової техніки (ОВТ) та успішно кодифікувала його як предмет постачання. Наразі на базі новоствореного профільного управління відбувається запуск "єдиного вікна" для винахідників у ЗСУ, а паралельно з цим проходить інвентаризація об'єктів IP права, які слід зареєструвати за Міноборони.

Утім, самого лише створення інструментів і сервісів може бути недостатньо, якщо не буде тих, хто вмітиме ними користуватись. Тому Україні потрібні фахівці з інтелектуальної власності. Не менш важливо й те, що ми потребуємо спеціалізованого IP суду, який Єврокомісія визнала одним із базових елементів ефективної системи захисту ІР прав. Цей елемент стане ще одним потужним сигналом для залучення іноземних інвестицій – як державних, так і комерційних. І за його відсутності ми продовжуємо втрачати можливості для розвитку.

Фактично наразі ситуація виглядає так. Увесь світ зрозумів, що Україна – не просто полігон для випробування зброї, а справжній епіцентр технологічних розробок. Ми запустили дійсно ефективний державний кластер, презентували десятки нових і прогресивних рішень, частину з них вже прийняли на озброєння, залучили декілька країн-інвесторів та всіма своїми діями демонструємо, що готові масштабуватися тут і зараз. Але гальмуємо. Гальмуємо, бо до останнього відкладали розвиток ІР сфери на другий план. Тепер – час швидких, рішучих та ефективних змін. Я щиро вітаю рішення Міністерства оборони про включення питання ІР до переліку пріоритетних у контексті Defense Tech. Так, це запізно, але від цього актуальність таких рішень не зменшується. 

Паралельно із цим ми маємо докласти максимум зусиль для навчання та розвитку професійних кадрів та врешті-решт запустити Вищий суд з питань інтелектуальної власності, потреба в якому назріла вже давно. Цей алгоритм дозволить примножити результати нашого оборонного сектору в десятки разів. І, на щастя, держава нарешті це зрозуміла.

Аби виграти цю війну, ми маємо бути прогресивними та технологічними. Нам вже вдалося завоювати довіру до українських розробників. Нам вже вдалося довести, що українська зброя не менш ефективна на полі бою, ніж німецька чи американська. Нам вже вдалося отримати підтримку цивілізованого світу. Залишається довести, що ми здатні забезпечити належний захист інтелектуальної власності. І тоді з інвесторів, охочих вкладати кошти в наші технології, вишикується черга. Чи під силу нам це? Я ні крихти не сумніваюся.

Олена Орлюк