Все, що ми зараз чуємо про російську літню кампанію – це майже дзеркальне відображення української кампанії по контрнаступу-2023.

Російська кампанії має кілька цільових аудиторій. І для кожної є свій месидж:

• Для українців: пора здаватися, Росія може прорвати фронт (якщо коротко, то ціль кампанії – посіяти страх і зневіру;
• Для росіян: треба потерпіти ще трошки і у результаті літньої кампанії війна завершиться повним розгромом всіх ворогів (нагадаю, що лише 25-30% росіян безапеляційно хочуть продовження війни, а 65-70% вірили, що переговори завершаться зупинкою війни);
• Для Китаю (глобального півдня): Росія хоче миру, але змушена воювати, бо «маріонеткова» Україна під впливом ЄС не хоче йти на поступки. Меседж так собі, але росіяни поки цим не паряться. Справа у тому, що Китай почав переговори з США і зараз Росія – це такий собі невеликий козир в можливих переговорах. Окрім того, восени Китай святкуватиме 80 років перемоги над Японією і Сі потрібен Путін на цьому святкуванні.
• Для Трампа (саме для Трампа, а не для США): дайте нам ще час на літній наступ, а потім або питання саме по собі відпаде або будемо вести переговори.
• Для ЄС: продовження розповсюдження страшилок про Нарву і Сувалки.

Я спеціально не торкаюся воєнного аспекту, бо є значно компетентніше за мене люди. Зараз лише зазначу, що ні один військовий, з яким я говорив не вважає, що плани Путіна реалістичні.

Росія включилася у максимальну розкрутку саме інформаційної складової. І заяви Путіна про буферні зони – це частина цієї інформаційної складової. Він не сказав тут нічого нового, адже вперше про буферні зони (демілітаризовані зони) було сказано півтора року тому і вони були одним з можливих елементів плану Келлога.

Як росіяни далі будуть нагнітати цю інформаційну істерію (повторю – інформаційну, бо я не воєнний експерт)?

1. Вони вже апробували у Бахмуті «тактику тисячі перемог», коли взяття одного будинку видавалося за взяття Сталінграда. Зараз буде те саме, але по всій лінії фронту (вчорашня заява про майже вихід «до кордонів Запорізької області та так званої ДНР» саме з цього розряду. Наш плюс в тому, що тоді була єдина інформаційна машина Пригожина, а зараз нема, як би це дивно не звучало, єдиного центру. Всі угрупування російських військ будуть тягнути ковдру на себе.
2. Не треба бути великим експертом, щоб зрозуміти, що ключовим напрямком «локальних» інформаційних зусиль будуть Суми, Харків та Запоріжжя (з подальшим напруженням, відповідно Полтави та Дніпра). Мається на увазі, що на ці три міста можуть створюватися окремі масштабні дезінформаційні кампанії.
3. Окрема лінія, яку вже, де-факто перезапустили росіяни – нелегітимність української влади. Це буде окремий напрямок їхньої роботи.
4. Скандали з ТЦК та корупцією – головний фоновий елемент інформкампанії.
5. Трамп кинув Україну, а тому потрібно здаватися. Наша величезна проблема полягає в тому, що дуже часто ми отримуємо інформацію про заяви тих чи інших політиків (навіть Трампа (!) та видань після того, як їх переклали (проінтерпретували) росЗМІ. Нам давно варто подумати про групу перекладачів, які б оперативно займалися моніторингом західних ЗМІ і грали на випередження.

Поки, якихось нових проривних ідей нема і, схоже, не буде. А тому просто треба думати, як із цим боротися. Нічого екстраскладного тут немає.