Українці в Польщі стали окремою темою виборчої кампанії, і не в позитивному контексті. Антиукраїнська риторика дедалі частіше звучить з уст навіть ліберальних політиків, а суспільна думка – все більш критична. Про це заявила кандидатка історичних наук, дослідниця міграційної політики у Центральній та Східній Європі та журналістка, яка 17 років живе у Варшаві, Олена Бабакова у проєкті громадської ініціативи «Голка» – «Мости України», інформаційним партнером якого виступає «Главком».

«Польські політики, як й інші західні, останніми роками стали усе більше залежними від соцопитувань. Антимігрантська риторика стала звучати не тільки у меседжах правих партій у 2023 році. Але до неї додалася і антиукраїнська. І тут зіграли роль кілька факторів», – підкреслила дослідниця міграційної політики.

Бабакова зазначила, що російське ІПСО просуває образ українських біженців як тих, хто нібито заважає полякам користуватися соціальними послугами. Вона зауважила, що з 2022 року у Twitter поширюються анонімні історії про те, як нібито українці займають всі місця у лікарнях та дитсадках, і що в ці розповіді вірять не лише мешканці польської глибинки, а й освічений середній клас Варшави. При цьому, за її словами, дослідження свідчать, що українці рідше користуються польською системою охорони здоров’я, ніж самі поляки.

«Це сприймається суспільством як загроза, що в Польщі знизиться доступність і так не дуже добрих соцпослуг. Польські політики це не заперечують. Кароль Навроцький – висуванець партії Ярослава Качинського «Право і справедливість» (ПіС) взагалі пропонував створити систему, яка автоматично пересуватиме українців на кінець черги до лікарів після поляків», – розповіла кандидатка історичних наук.

Дослідниця наголосила, що ставлення до українців весь час погіршується. За її словами, вони все більше сприймаються як тягар для польського бюджету, ніж люди, яким треба допомогти у складній ситуації.

«Усе частіше, окрім працьовитості, яка часто є першою асоціацією з українцями, фігурують невдячність і вимогливість. Польські політики з 2022 року розповідають, як багато дали українцям. Хоча дуже часто ця допомога була за гроші ЄС або ООН, а за підрахунками різних інституцій українці роблять більший внесок до польського бюджету і Пенсійного фонду, ніж витрачається їм на допомогу. Натомість цих цифр у публічній дискусії майже немає. Є тільки загальний образ, що ми дуже багато дали і дуже мало отримали у відповідь», – пояснила Бабакова.

Як вказала дослідниця, під час президентської кампанії навіть ліберальні кандидати висловлювалися за скасування допомоги 800+ для біженців. Йдеться про щомісячну виплату в розмірі 800 злотих на кожну дитину в родині. За її словами, згідно з дослідженнями, 88% поляків підтримують обмеження цієї допомоги для українських біженок.

«Сьогодні у польському суспільстві ідеальний український мігрант – це людина, яка воює за Україну на фронті, водночас сплачує в Польщі великі внески до Пенсійного фонду, щоб той не розвалився, і отримує маленьку зарплату, щоб не занадто напружувати польських підприємців. Це як перевезення вовка, кози і капусти в одному човні», – зазначила Бабакова.

Кандидатка історичних наук також пояснила як змінити цю риторику відносно українців: «Щодо польсько-українських відносин, то дуже добре, що розпочалися ексгумації і важливо, щоб вони продовжувалися. Також важливо, щоб залагодження таких ситуацій як зернова криза й інших напружень відбувалися за зачиненими дверима, а не в Твіттері. Добре, що буде український хаб у Польщі і що посольство стає більш активним у роботі з діаспорою, з'являється на мігрантських форумах, а представників мігрантських організацій частіше запрошують до себе. Важлива демонстрація того, що українська держава за вами стоїть».

Як повідомлялося, останні дані Європейського статистичного бюро (Євростат) свідчать про суттєве збільшення міграційного потоку громадян України з Польщі до Німеччини. Німеччина наразі стала найбажанішим місцем для українських біженців у Європейському Союзі, випередивши Польщу більш ніж на 150 тис. осіб.