Після публікації у JP Morgan чотирьох імовірних сценаріїв закінчення війни, зʼявилася маса публікацій про грузинський сценарій розвитку подій. Але давайте розберемося з тим, що таке грузинський сценарій і чи може він реалізуватися у нас.

Перш за все, я хочу звернути увагу на те, що поки йдуть тяжкі бойові дії – це все теоретична футурологія. І я б про неї не писав, аби ця тема не набула, до певної міри, розмірів гротескної страшилки. Гротескної, в тому значенні, що більшість експертного середовища взяла як даність фразеологізм «грузинський варіант» без аналізу процесів, які відбувалися і досі відбуваються у Грузії.

• 1 •

Я оцінюю потенціал проросійського електорату в Україні на сьогоднішній момент в 10-15%, як максимум (цей висновок я роблю на основі кількох соціологічних досліджень, які проводила «Ділова Столиця» спільно з New image group. Це важливий аспект для того, щоб ми спробували зрозуміти подальші можливі електоральні зміни. Наша ситуація така, що в першому і, навіть в другому електоральному циклі, шансів на перемогу проросійського кандидата в президенти практично не існує.

• 2 •

Поразка Саакашвілі і перемога партії Іванішвілі, яка дала старт розвороту Грузії у сторону РФ відбулася у той момент, коли партія Іванішвілі змогла отримати підтримку більшості грузинів. Другий електоральний цикл Іванішвілі мав всі шанси програти, але було прийняте безпрецедентне у світовій практиці рішення, коли він погасив банківські кредити для кожної четвертої сімʼї. Окремо варто також згадати, що повернення Саакашвілі зламало гру опозиції. Бо у Грузії Саакашвілі асоціювався з хаосом та війною. Як би там не було, але «Грузинська мрія» отримувала електоральну перемогу три рази поспіль. У нас в зрозумілій перспективі – такий сценарій нереалістичний.

• 3 •

Це прекрасно розуміють у Кремлі. І базова відмінність від грузинського сценарію полягає у тому, що у разі припинення вогню росіянам будуть важливі дві речі: хаотизація української політики і підкуп політичних еліт. Їхня ставка буде не стільки електоральною, скільки грою на підкуп еліт різного рівня і хаотизація політичних процесів.

• 4 •

Повертаючись до електоральних питань, можна з великою долею допустити, що ціль Кремля на найближчі два електоральні цикли – створення потужної ватної партії, яка матиме золоту акцію у парламенті, а не перемога на президентських чи парламентських виборах. Разом з підкупом політиків та управлінською кризою це дає надійне підґрунтя для повзучого реваншу.

• 5 •

Чи можна уникнути цього сценарію? Можна, але лише за однієї умови. І ця умова подолання колосальної управлінської кризи в якій ми знаходимося з початку 2000-х років. Наша проблема не корупція, а криза системи управління. Правда, визнати це не вигідно нікому.