Україна атакувала аеродроми базування стратегічної авіації РФ. Це стало повною несподіванкою для російських військових і для Кремля. Характер атаки, її специфіка і вибір цілей дає змогу припустити, що результати проявляться одразу у кількох сферах – від настроїв у суспільстві до міжнародної політики. Чому так? Давайте розбиратися.

Суть цілей і специфіка атаки

Станом на зараз (16-02, 1.06) відомо про атаку на п'ять аеродромів і, можливо, пункту базування ядерних підводних човнів Північного Флоту РФ. Тобто це атака на «ядерну тріаду Росії». При цьому для атаки використовували «контейнери-матки» – контейнери з безліччю FPV дронів усередині. Які, власне, і атакували цілі на території РФ.

При цьому російська система ППО на аеродромах виявилася абсолютно безсилою – ЗРК «Панцир» проти FPV неефективний, засоби РЕБ або були відсутні, або не працювали.
У результаті на момент написання тексту повідомлено про ураження щонайменше 27 літаків Ту-95. І... можливо ядерного ракетного крейсера в Сєвєроморську. А також пошкодження кількох А-50 і Ту-22М3.

Для розуміння болючості атаки наведу дані про кількість таких літаків на озброєнні РФ. Вся авіаційна складова російської ядерної тріади складається (або складалася) з 58 літаків Ту-95, 16 Ту-160 і 58 Ту-22М3. Літаків ДРЛО А-50 на озброєнні РФ було 10 штук (різних модифікацій). Тобто удар дуже болючий.

Перший результат – російсько-українська війна

Для ракетних атак РФ використовувала наземні комплекси (ті ж «Іскандер»), корабельні угруповання в Чорному і Каспійському морях, а також авіацію. Але ракет до комплексів «Іскандер» не так багато. Росії доводиться закуповувати ракетні комплекси і боєприпаси у КНДР та Ірані. З корабельними запусками теж не все гладко – чорноморський флот РФ змушений був тікати з Севастополя до Новоросійська. А там інфраструктура гірша. Зокрема і у питаннях обслуговування ракетного озброєння кораблів.

Залишалася авіація як найбільш гнучка система планування та нанесення ракетних ударів. Зрештою, саме Росія змогла налагодити відносно масовий випуск саме ракет авіаційного базування. Зрештою, вони дешевші за ракети «Іскандер» чи «Калібр». Тобто Росія змушена буде шукати інші варіанти для організації повітряних атак на Україну.

Другий результат – громадська думка у РФ

Удар по аеродромах стратегічної авіації (а можливо, і удар по базах підводних човнів) – це удар по самолюбству «рядового росіянина». І за своїми потенційними масштабами він перевищує вибух дрона над Кремлем або навіть атаку на Курську область. Громадяни РФ звикли «пишатися» своєю країною як ядерною державою, вважаючи, що ядерна тріада Росії (як комплекс систем озброєння) – невразлива і потужна.

Але в один день їхня країна втратила істотну частину цієї системи. Причому у місцях базування, які більш ніж на 4 тисячі км віддалені від кордону з Україною. Це ляпас, який російська пропаганда змушена буде купірувати досить довго. Якщо не вийде – один із чинників (але не основний і не єдиний – тут не варто видавати бажане за дійсне) для можливої дестабілізації ситуації. Або, як мінімум, зменшення рівня довіри до політичного і військового керівництва.

Крім того, атака з використанням «контейнерів-маток» – це фактор розширення істерії та шпигуноманії. Простіше кажучи, пересічний росіянин навіть у глибині своєї країни не впевнений, що його місто не опиниться під атакою.

Те ж саме стосується вищого керівництва країни. Адже немає гарантії, що схожий контейнер не стоїть на якомусь майданчику, наприклад, на Валдаї або на складах на Рубльовці.

Третій результат – геополітичний

Російські амбіції на статус глобальної супердержави ґрунтувалися на міфі про «другу армію світу». Те, що РФ «зав'язла» в Україні, вже принесло результати. Наприклад:

• Туреччина активно розширила свою зону впливу на Кавказі, в Сирії, в Африканських країнах.
• Китай де-факто видавив РФ із Центральної Азії та суттєво обмежив російську експансію в Африці.
• Зрештою, Китай і США готують ґрунт до діалогу про майбутнє багатополярного світу. Але якщо 2021 року і у Вашингтоні, і у Пекіні розглядали Москву як один із полюсів нового світопорядку, то сьогодні лише як регіональну супердержаву.

Проте у Росії залишався ще один козир – ядерна зброя і російська ядерна тріада. Атака на стратегічну авіацію РФ, якщо підтвердиться виведення з ладу хоча б 20 бортів Ту-95, уже позбавляє Росію переваги перед КНР за кількістю бортів стратегічної авіації (переваги перед США Росія і так не мала). Повторення таких атак знижує рівень російської ядерної загрози.

Кремль може козиряти кількістю боєголовок. Але якщо немає засобів їхньої доставки, ядерна зброя перетворюється на просто склад майбутніх ядерних відходів. Це прекрасно розуміють і у Вашингтоні, і у Пекіні. Тому, думаю, активно аналізують характер та ефективність української атаки. А пізніше вноситимуть зміни до своїх планів на випадок ескалації. Наприклад, розробку механізмів знищення носіїв ядерної зброї. Тих же китайських контейнерів на російській території одномоментно перебуває кілька десятків тисяч штук.

З іншого боку, для всіх ядерних держав постає питання захисту своїх об'єктів. А це робота на роки вперед. Просто змінюється характер сучасної війни і Україна це вкотре продемонструвала.

І, нарешті, переговори 2 червня. Думаю, ви здогадалися, що прогресу там вже точно не буде. Ідеальний для нас варіант – вихід РФ із процесу. Але росіяни на це навряд чи підуть. З іншого боку, їхній шантаж літньою кампанією і посиленням тиску на фронті виглядає вже інакше. Адже можуть бути нові асиметричні дії української сторони. Але ось що точно буде – масована ракетна атака найближчими днями. Тому уважно до сигналів повітряної тривоги.