2 червня відбувся другий раунд прямих україно-російських переговорів у Стамбулі. Перша зустріч делегацій після 2022 року була організована у тому ж місті 16 травня і залишила двоякі відчуття. З одного боку, тоді сторонам вдалося домовитися щодо масштабного обміну полоненими, який доволі оперативно відбувся. І це був очевидний позитив.  

З іншого боку, серйозність російських намірів була наперед поставлена під сумнів другорядним складом делегації на чолі з одіозним радником Путіна головою Союзу письменників Росії Володимиром Мединським. Директиви, отримані російською делегацією, з давно відомими вимогами Кремля на кшталт виходу українських військ з чотирьох областей, приправлені показово пихатою імперською риторикою Мединського, були заздалегідь неприйнятні для України. Тож плюсом тих перемовин можна було вважати принаймні той факт, що сторони, попри кардинально протилежні позиції, не грюкнули дверима, а «домовилися домовлятися». Зокрема, готувати документи з конкретними умовами припинення вогню.

Минуло два тижні – час, якого, за нинішньої шаленої динаміки, було цілком достатньо, аби пересвідчитися, чи Москва дійсно націлена на якийсь конструктив, чи лише імітує зацікавленість у припиненні кровопролиття. При цьому в Україні така зацікавленість з самого початку викликала великий скепсис, але треба було, щоб у справжніх намірах агресора переконалися і міжнародні партнери, насамперед, американці. А ще конкретніше – президент США Дональд Трамп, який позиціонував прямий діалог між українцями та росіянами як особисте досягнення. І показово, що росіяни назвали дату нових переговорів лише після демонстративного окрику Трампа. Але відправили до Стамбула ту саму другорядну делегацію перемовників, що й минулого разу на чолі з радником Путіна Володимиром Мединським.

Без демаршів

Україна ж внесла до своєї команди точкові зміни. Так, з делегації вибув начальник управління міжнародного та операційного права Центрального юридичного управління Генштабу Олексій Маловацький, а додалися заступник начальника Генштабу Євгеній Острянський, начальник відділу міжнародного права – заступник начальника управління міжнародного та операційного права Центрального юридичного управління Генштабу Андрій Фомін та представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в системі органів сектору безпеки й оборони Юрій Ковбаса.

Керівники делегацій були ті ж, що і на першій зустрічі – міністр оборони України Рустем Умєров та все той же радник Путіна Володимир Мединський.

Одразу по прибуттю у Стамбул у неділю Мединський утрапив у міні-скандал: відповідаючи на питання журналістів, він заявив, що у нього добрий настрій. Ніби цілком нейтральна фраза, але Мединський не вгадав з контекстом. Саме в цей день українські спецслужби провели унікальну спецоперацію «Павутина» зі знищення російських стратегічних бомбардувальників, тому обурена Z-спільнота «добрий настрій» путінського радника не оцінила.

Власне, масштабна дронова атака на п’ять російських аеродромів, яка відверто шокувала росіян, задала тон усім подіям в Стамбулі. Якщо ще до вчора можна було аналізувати сигнали сторін одна одній, оцінювати словесні кульбіти Дональда Трампа, то після приголомшливої дронової атаки на російські аеродроми від Стамбула було важко очікувати хоч якоїсь конструктивної розмови. Інтрига була в тому, чи не влаштують росіяни взагалі демарш. Але Кремль не наважився ламати єзуїтську гру у «миролюбця», яку він так довго вибудовував і не став ігнорувати Стамбул.

Власне, сама зустріч переговорників в результаті тривала ледь більше години, що само по собі не свідчило про великий «вихлоп» від неї. Єдиним позитивом, який зміг озвучити представник турецького МЗС одразу після її завершення зустрічі, стало те, що вона пройшла «не негативно», а кремлівська пропаганда раділа тому, що делегації спілкувалися між собою російською мовою. Проте сторони, нарешті, обмінялися власними версіями «меморандумів», в яких виклали своє бачення виходу на мирне завершення війни. Як і очікувалося, Київ та Москва виклали в них свої максималістські вимоги і поки сторони далекі від шансів «зійтися посередині». Київ та Москва взяли тиждень на ознайомлення з цими «дорожніми картами» до миру один одного.

Карти на стіл

Протягом майже всіх двох тижнів, що минули між зустрічами в Стамбулі, українці, американці, європейці, турки та інші залучені сторони чекали варіанту меморандуму від росіян: таку проміжну форму підготовки до мирного договору  запропонував саме Володимир Путін. Але, попри обіцянки, Москва тягнула до останнього і витягла свою «творчість» на стіл лише у Стамбулі.

Українська версія документа була направлена росіянам ще п’ять днів тому, а її повний текст був оприлюднений у західних ЗМІ напередодні зустрічі у Стамбулі.

Український варіант меморандуму складається з п’яти послідовних частин:

1. «Ключові принципи Угоди та переговорного процесу»
2. «Узгодження режиму припинення вогню та порядку денного зустрічі лідерів»
3. «Припинення вогню»
4. «Заходи зі зміцнення довіри»
5. «Зустріч лідерів»

Зокрема, українська сторона пропонує повне припинення вогню щонайменше на 30 днів; гарантії його моніторингу; повернення всіх ув'язнених; повернення викрадених Росією українських дітей; гарантії безпеки від міжнародної спільноти тощо. Для узгодження ключових аспектів остаточного мирного врегулювання останньою подією має стати особиста зустріч лідерів України та Росії. Україна заздалегідь не погоджується з обмеженням чисельності ЗСУ та визнанням міжнародною спільнотою російського суверенітету над окупованими українськими територіями. Українська сторона переконана, що відправною точкою для мирного врегулювання має бути поточне розташування лінії фронту.

В українському тексті передбачається виплата Росією репарацій Україні, але допускається поступове зняття санкцій з Москви з можливістю їх повторного запровадження.

Російська пропозиція складається з трьох розділів та трьох десятків пунктів, але вже перший містить як головну вимогу повний вихід українських військ з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які РФ «прописала» в своїй конституції, та їхнє міжнародне визнання. А це, зрозуміло, гальмує розгляд будь-яких інших пропозицій. Вони, щоправда, є не набагато прийнятнішими.

Так, це заборона передислокації українських військ, припинення мобілізації та постачання іноземної військової допомоги Києву. Також передбачається початок демобілізації, виключення військової присутності в Україні третіх країн та скасування військового стану. У російських вимогах повторюються неодноразово виголошені вимоги нейтралітету України, її відмови від вступу до військових союзів, встановлення граничної чисельності Збройних Сил та підтвердження без’ядерного статусу (мабуть, найдивніше формулювання). З «гуманітарних питань» – надання російській мові статусу офіційної, амністія «політв’язнів», захист Московської церкви, заборона «націоналістичних» партій та організацій тощо.

Ну, і «вишенька на торті» – обов’язкове проведення виборів в Україні після скасування воєнного стану та «поетапне відновлення дипломатичних та економічних стосунків, включаючи транзит газу».

Зрозуміло, що на цей момент сторони дуже далекі від компромісних позицій, і навряд чи за тиждень, який вони взяли для вивчення пропозицій, щось зміниться кардинально.

Про що домовилися

Водночас не можна сказати, що українські та російські делегати прилетіли до Туреччини дарма – як і під час першої зустрічі у Стамбулі, вдалося досягти руху по низці гуманітарних питань. Важлива деталь: перед зустріччю делегацій відбулася майже двогодинна розмова їхніх керівників, що могло зіграти позитивну роль у досягнених домовленостях.

Першим до преси вийшов голова української делегації Рустем Умєров. Він оголосив, що є домовленість про обмін «всіх на всіх» важкопоранених і тяжкохворих військовополонених, а також молодих солдатів від 18 до 25 років (також у форматі «всіх на всіх»). Окремо узгоджене повернення тіл загиблих солдатів – «6000 на 6000».

Голова української делегації підтвердив, що Україна передала Росії список із кількох сотень українських дітей, які були депортовані до РФ, і очікує їхнього повернення.

Умєров, а згодом і українське МЗС, наголосили на тому, що подальша робота між делегаціями такого рівня має сенс, якщо кінцевим результатом стане зустріч лідерів. Київ запропонував Москві провести зустріч Володимира Зеленського та Володимира Путіна до кінця цього місяця – з 20 по 30 червня.

Підсумки зустрічі від лідера російської делегації Володимира Мединського дещо відрізнялися від заяв його українського візаві. Радник Путіна підтвердив, що Росія та Україна домовилися про паритетний «наймасштабніший обмін полоненими» – на обмін готується від 1000 до 1200 людей. Також Мединський додав, що країни створять комісію для обміну важкопораненими бійцями, аби це не вимагало кожного разу політичних рішень. Ще одна новація, озвучена росіянами: припинення вогню на два-три дні на деяких ділянках фронту. Це нібито робиться для того, аби командири могли позбирали трупи солдат – цей трек буде обговорено військовими. За словами Мединського, українські військові пообіцяли опрацювати пропозицію про припинення вогню на окремих ділянках найближчим часом. Український президент, коментуючи такі ініціативи, заявив, що моменти короткострокового припинення вогню задля збирання тіл загиблих існують і наразі. Тож незрозуміло, яку кардинально нову процедуру має на увазі Мединський.

У питанні повернення в Україну вкрадених дітей росіяни почали «петляти». Вони заявили, що підуть на це за умов, якщо знайдуться батьки чи законні представники. Мединський продемонстрував список з 339 прізвищ дітей, що був переданий Україною, і зауважив, що розгляне кожен з випадків дітей, що втратили контакт з батьками.

При цьому під час перемовин Мединський називав заяви про викрадення Росією десятків тисяч українських дітей пропагандою. «Російські солдати не викрадають. Вони лише врятували дітей, бо їхнє життя було в небезпеці. Не влаштовуйте шоу для європейських співчутливих тіточок, які самі не мають дітей», – цитує цинічні висловлювання російського переговорника Axios. За даними української сторони, Росія, принаймні поки що, готова вести розмову про повернення додому не сотень, а лише десяти дітей.

«Вони сказали, що вкрали не 20 тисяч дітей, максимум – питання про сотні, – розповідає про метання росіян в «дитячому питанні» Володимир Зеленський. – Думаю, що це важлива фіксація – не кількості, а самого факту, що вони погоджуються, що вкрали дітей».

Підсумки від Зеленського

Український президент на короткій зустрічі з журналістами за підсумками Стамбула, перебуваючи у Вільнюсі на саміті «Бухарестської дев’ятки», детальніше розповів про результат переговорів. Він зазначив, що різниця у кількості військових на обмін (1000 чи 1200) з’явилася за ініціативи української сторони – в додаткові 200 осіб можуть бути включені не тільки військові, а й політв'язні та журналісти.

Глава держави висловив сподівання, що цього разу росіяни будуть себе поводити при обміні більш відповідально та передадуть списки заздалегідь. Зеленський нагадав, що вже були прецеденти, коли протилежна сторона при обміні тілами загиблих передавала в Україну трупи… російських солдатів.

Пропозицію припинення вогню в кастрованому вигляді на два-три дні та на окремих ділянках Зеленський прокоментував так: «Я вважаю, що вони – ідіоти, тому що, в принципі, припинення вогню потрібно для того, щоб було не було вбитих. Ви бачите цей настрій – тобто для них це питання просто невеличкої паузи в війні». Змінити цей настрій росіян, на думку президента, можуть нові сильні американські санкції. «І ми вважаємо, що це справедливо, бо все-таки п'ятий місяць йде з моменту, як США сказали про свій сигнал щодо повного припинення вогню, і ми їх підтримуємо», – нагадав Зеленський. Позитивним знаком він вважає те, що ініціатори жорсткого санкційного законопроєкту в Сенаті вже почали узгоджувати його з Європейським Союзом.

Зеленський підтримав пропозицію від президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана щодо чотиристоронньої зустрічі лідерів держав: «Дійсно, від нього (Ердогана, – «Главком») був сигнал, як я ставлюся до зустрічі чотирьох лідерів: він, президент Америки, Путін і я. Я йому сказав, що зустріч на рівні лідерів я підтримую, тому що у мене враження, що припинення вогню до нашої зустрічі не буде».

Наразі Київ та Москва, як і після першої зустрічі у Стамбулі, «домовилися домовлятися» далі. Не найгірший варіант, проте навіть до крихкого миру він поки не наближає.

Павло Вуєць, «Главком»