Трамп посварився з Маском? Красиво, але не так важливо. Важливо кому телефонував американський президент і на що домовився.

Отже, в українських ЗМІ активно обговорюють публічний конфлікт між Трампом і Маском. Логічно. Це емоції, це цікаво і це, зрештою, красиво. Але ми забуваємо, що і один і другий «за словом до кишені не лізуть». При цьому різка риторика для них є лише способом вести діалог.

А ось дійсно важлива для нас подія пройшла в категорії «інше». Йдеться про дзвінок Дональда Трампа Сі Цзіньпіну та анонсований візит до КНР. Так, у грі нервів перший раунд залишився за Китаєм. Але ключовим для нас є інше. А саме:

1. Трамп на початку своєї каденції говорив про можливу роль Китаю у завершенні російсько-української війни.
2. Але потім спробував нав'язати своє бачення і отримати свої бонуси від процесу. До речі, частково отримав. Як від України (договір щодо ресурсів), так і від Росії (консультації по лінії Дмитрієва і можливий вихід на контури домовленостей до кінця літа)
3. Але мирний процес або процес завершення війни не почався. Так! Російсько-українські переговори – всього лише тактичний хід Кремля з розділення переговорних треків – окремо Україна, окремо США, окремо (можливо, трохи пізніше) ЄС. І найближчі місяці регулярні зустрічі будуть, але вони будуть безрезультатними.
4. Сі під час візиту до Москви зробив низку заяв про готовність КНР вступити у процес врегулювання. І це знайшло досить позитивну реакцію Трампа.

Але це не означає, що США віддають ініціативу КНР. Логіка інша. Вашингтон напередодні глобальних переговорів з Пекіном намагався продемонструвати ефективність своєї політики і розставити «межові прапорці» зони впливу. Зокрема, віднісши Східну Європу до безумовно своєї зони. Але самостійно США не знайшли важелів продавлювання свого плану.

Далі процес переходить в іншу площину. Формат, модальність, контури завершення війни в Україні (зокрема межі компромісів сторін) будуть похідними від результатів переговорів США-КНР. Де дві супердержави спробують створити рамки свого відносно безконфліктного існування.

І, залежно від результатів (домовилися, зберегли економічну війну, перейшли до погроз військової сили (але без війни) або залишили невизначеність) будуть різні варіанти тиску на Україну і, що дуже важливо, на Росію. І це вже створює поле сценаріїв. Серед яких, до речі, є і «Грузинський». Цей процес я описав ще у грудні 2025 року у прогнозі для України. Посилання на документ дам у коментарях – там схеми і докладний опис логіки.

Тут же коротко за термінами. Прогрес у питаннях завершення війни буде досягнуто після зустрічі Трампа і Сі. Якщо така буде запланована на липень, то певних зрушень (але не результатів) варто очікувати до вересня. Тут питання у контурах домовленостей США і КНР, а також у тому, що обидві сторони будуть оцінювати ступінь успішності літньої кампанії обох сторін.

І, якщо вже посилатися на прогноз, то з безлічі сценарних ліній різко збільшується ймовірність або «договорняка» супердержав, або переходу не до економічної війни, а до формату економіка+загроза силою. Тому що залишати ситуацію «як є» – а це формат до 2022 року або формат невизначеності з митами, який маємо зараз, – не вигідний ні Сі, ні Трампу.

Тим паче, що перший має справу з глобальними перестановками у НВАК (а це або сам намагається посилитися, або його намагаються «посунути» (друге менш імовірно)). А другий увійшов у конфлікт із частиною своїх партнерів. І тут сварка з Маском лише вершина айсберга. Суть – і один, і другий повинні продемонструвати динаміку і результативність своєї зовнішньої політики для посилення власних позицій. Залишити як є – розписатися в нездатності реагувати на виклики.

Відповідно, висновки для нас у вигляді зростання ймовірності сценаріїв:

1. «Заморозка» – просто заморозка конфлікту у разі ескалації відносин США і КНР. Тоді обидві супердержави постараються прибрати фактор ризику, який може призвести до збройного протистояння – до цього не готові ні США, ні КНР, отже, цього треба не допустити.
2. Якийсь аналог «Мінська-3» на що намагається ставити РФ, виводячи окремий переговорний трек з Україною. Він можливий у форматі, коли наступ Росії не успішний, але Україна так само не здатна перехопити ініціативу. А ось взаєморозуміння Трампа і Сі є за результатами літнього саміту.
3. «Грузинський сценарій». Який, до речі, може стати «корейським» (з різким зростанням потенціалу України) або «фінським» (з вимушеною відмовою від територій) залежно від успішності літньої кампанії як для України, так і для РФ. Зовнішня база сценарію – наявність спільного бачення формату завершення війни у США і КНР.

Але це лише сценарії. Причому їхня реалізація можлива не раніше осені (з виходом на домовленості або наприкінці 2025-го, або вже у 2026-му). Але ситуація динамічна, тому ймовірність продовження війни, зміни форматів підтримки України, виходу на більш позитивні для нас сценарії залишається досить високою. За умови активізації зі своєю позицією третіх сил. Насамперед ЄС і Туреччини.