Психологічна травма відрізняється від стресу глибиною впливу на психіку, але не кожна складна подія залишає травму. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла психотерапевтка та викладачка в університеті Грінченка Анна Собчак, пояснивши, що вирішальну роль відіграє не сама подія, а те, як її сприймає та проживає людина.

Психотерапевтка пояснює, що навіть одна й та сама ситуація для різних людей може мати різні наслідки – залежно від того, наскільки «широке» у них так зване «вікно толерантності» до стресу.

«Дивіться, є таке поняття – «вікно толерантності». Це про нашу здатність витримувати стрес. У кожного це віконце – своє. У когось – зовсім вузьке, і тут достатньо наступити на ногу, щоб людина відчула страждання. А у когось – вікно більше. Так от, травма – це коли ситуація інтенсивного стресу виявляється більшою за вікно толерантності», – говорить Анна Собчак.

За її словами, людина з широким вікном толерантності може витримати більше – наприклад, зберігати спокій під час тривалої евакуації чи повітряної тривоги. А людина з вужчим – може втратити відчуття контролю навіть через новини про бойові дії в іншому регіоні. Тому стрес – це не завжди травма.

«Якщо ви спокійно та логічно розмірковуєте про те, що не варто селитися на 25 поверсі, бо туди може прилетіти або туди важко йти пішки, а ліфт у блекаути не працює, то тоді у вас немає травми. Ви робите свій вибір зважено і без жалю. Але якщо ваш вибір зроблено через внутрішній жах, якщо ви відчуваєте фізичний дискомфорт вже на десятому, а тіло реагує тремором або потовиділенням, тоді є привід говорити про роботу з травмою. Це вона «проговорює» тілом стрес, який розум вже пережив», – наголошує Анна Собчак. 

Серед ознак травми, за словами психотерапевтки, – нав’язливі спогади (флешбеки), постійна тривожність, порушення сну, харчування, проблеми з пам’яттю чи концентрацією. Також – емоційні стани, як-от сором, провина, гнів або дратівливість без видимої причини.

Психотерапевтка наголошує: найбільш уразливі – діти до 6 років, бо їхня психіка ще не має зрілих захисних механізмів. Також – люди з попередніми травмами, психічними розладами або ті, хто живе без належної соціальної підтримки.

«Діти, особливо у віці до шести років – їхня психіка ще не має зрілих механізмів самозахисту. Також люди з попередніми травмами або психічними розладами. А ще – ті, хто не має соціальної підтримки – одинаки, емігранти, жертви насильства. Ну і особи в умовах хронічного стресу – війни, домашнього насильства тощо», – зазначає експертка.

Раніше «Главком» повідомляв, що, за поясненням Центру громадського здоров’я МОЗ України, прийняття так званих «негативних» емоцій — страху, провини, гніву чи сорому — допомагає краще розуміти власні потреби, будувати здорові стосунки та підтримувати психічне здоров’я.