Багато змін сталося в політичному Берліні з 6 травня, коли Бундестаг обрав Фрідріха Мерца (Friedrich Merz) канцлером Німеччини. Відтоді новий очільник уряду Німеччини ледь не щодня дивує сміливими заявами та рішучими оголошеннями.

Хоч за цим не завжди слідували справді новаторські політичні підходи, але контраст з попередником на посаді канцлера – Олафом Шольцом (Olaf Scholz) – таки разючий. Адже Шольц нерідко залишав громадськість у невіданні щодо своїх планів.

Своїм колегам Шольц завжди повторював гасло, за яким варто діяти: «Ми не ображаємося й не впадаємо в істерику».

Іншими словами, потрібно випромінювати насамперед спокій і не виносити найголовніше на публіку. Саме такого стилю урядування Шольц дотримувався до самісінького кінця свого перебування на посаді канцлера.

Мерц – нетерплячий політик без досвіду роботи в уряді

Мерц, навпаки, завжди виділявся своєю нетерплячістю, зокрема й в очікуванні на отримання бажаних посад. Так, коли понад 20 років тому – у 2002 році – тодішня голова консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС), майбутня канцлерка Німеччини Ангела Меркель (Angela Merkel), практично усунула його від справ, позбавивши важливої посади голови об'єднаної фракції консерваторів у Бундестазі, розчарований Мерц з 2004 року взагалі пішов з політики, перейшовши у бізнес.

У політику Мерц повернувся лише наприкінці останнього терміну канцлерства Меркель. І ось лише тепер, уже у віці 69 років, він все-таки досяг вершини владного Олімпу в Німеччині, ставши федеральним канцлером. Власне, посада канцлера стала взагалі першою урядовою посадою у політичній кар'єрі Мерца.

Стриманий Шольц vs. дратівливий Мерц

Либонь, годі знайти більш несхожих одне на одного людей, ніж Шольц і Мерц, як за вдачею, так і за політичною біографією. Так само кардинально відрізняється й стиль їхньої роботи. Шольц – стриманий, тверезий і виважений у судженнях і словах, за плечима якого неабиякий досвід управління й роботи як на різних партійних посадах у Соціал-демократичній партії Німеччини, так і в уряді – на земельному і на федеральному рівні. Адже політична біографія Шольца досить багата – ще до того, як стати канцлером, він устиг побувати на посаді федерального міністра праці й соцзабезпечення в коаліційному уряді Меркель з 2007 по 2009 роки, потім був мером Гамбургу, тобто де-факто прем'єр-міністром міста-землі, а вже згодом – в останньому коаліційному уряді Меркель Шольц був віцеканцлером і федеральним міністром фінансів. Коротше, Шольц – досвідчений політик і партійний функціонер міцного гарту.

А ось Мерц, навпаки, дуже консервативний у своїх поглядах, його легко роздратувати, його політична біографія позначена стрімким злетом партійною кар'єрною драбиною, але з цілковитим браком адміністративного політичного досвіду в органах влади.

Відомо також, що Шольц і Мерц недолюблюють один одного. Колись опозиціонер Мерц назвав тодішнього канцлера Шольца «сантехніком влади», тобто позбавленим жодної уяви й фантазії політичним функціонером. А Шольц, своєю чергою, відпускав зневажливі фрази про «чолов'ягу Мерца», який, мовляв, частенько верзе «нісенітниці». Попри такий баласт у вигляді образливих висловлювань в бік один одного, під час передачі повноважень у травні цього року між ними лунали досить примирливі тони. Зрештою, тепер Шольц – депутат у коаліції, що її очолює Мерц.

Абсолютно різні гасла у Шольца й Мерца

Політична кореспондентка DW Міхаела Кюфнер (Michaela Küfner) добре знає як Мерца, так і Шольца, бо не раз супроводжувала їх у багатьох поїздках та зустрічах. Щодо різних стилів обох, як і їхньої попередниці Ангели Меркель, вона зазначає: «У той час як Меркель думала з кінця, а Шольц не наважувався навіть описати політичну мету, перш ніж прокладати до неї політичний шлях, Мерц чітко визначає свої цілі».

А лише це вже саме по собі є зміною політики, якщо опиратися на аналіз Кюфнер. «Від того, що можна донести, до того, що необхідно. Від політично можливого до «ми мусимо це зробити», – пояснює оглядачка.

Різницю у підходах Шольца й Мерца унаочнила політика Берліну щодо України

Мабуть, ніщо так не ілюструє відмінність у поведінці й підходах між Шольцом і Мерцом, як приклад України. Приміром, Олафу Шольцу знадобилося кілька місяців у 2022 році, щоб відвідати Україну, що з кінця лютого потерпала від розв'язаної Росією агресивної повномасштабної війни. Щодо постачання зброї до України, то Шольц завжди довго тримав це в таємниці, поки врешті-решт розпочав постачати необхідне Києву озброєння. Але крім далекобійних ракет типу Taurus, на необхідності передачі яких Україні постійно наполягали експерти.

А ось Фрідріху Мерцу, навпаки, знадобилося лише кілька днів перебування на посаді канцлера, щоб відвідати Україну разом з президентом Франції Еммануелем Макроном, прем'єр-міністром Великобританії Кіром Стармером та очільником уряду Польщі Дональдом Туском. І Мерц оголосив, що незабаром настане перемир'я та розпочнуться мирні переговори. Чого, однак, не сталося.

Виявилося, що президент Сполучених Штатів Дональд Трамп відкликав свою попередню згоду на це. Що, з огляду на мінливість нинішнього президента США, не стало справжньою несподіванкою. У будь-якому разі, Шольц, ймовірно, врахував би це заздалегідь.

«Після сильного виступу Мерца з Макроном, Туском і Стармером стався дипломатичний провал», – констатує кореспондентка DW Кюфнер. – Телефонна розмова між Трампом і Путіним виставила провідні держави Європи не у найкращому світлі». Мерц відповів на це прагматично: мовляв, спробували. Мовляв, тепер увесь світ знає, що Путін миру не хоче. Однак, на думку Кюфнер, Мерцу ще доведеться докласти чимало зусиль і «доводити», щоб перетворити цю поразку «на лідерську силу».

Відносини ФРН з Ізраїлем – тут відмінність між Шольцом і Мерцом ще разючіша

Ще чіткіше зміна стилю в німецькій політиці простежується у політиці щодо Ізраїлю. Після нападу ісламістської організації ХАМАС (визнана терористичною у США, ЄС, Німеччині та більшості країн Заходу. – ред.) на Ізраїль у жовтні 2023 року провідна думка заяв Олафа Шольца переважно лунала так: «Ізраїль має право захищатися». Це залишалася вона такою навіть тоді, коли Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) дедалі жорстокіше діяла проти цивільного населення у Секторі Гази, а міжнародна спільнота дедалі гучніше закликала Ізраїль до дотримання міжнародного права.

Мерц, бувши на той час опозиційним політиком, фактично ще рішучіше стояв на боці Ізраїлю і навіть оголосив, що, на відміну від Шольца, він демонстративно прийме прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху у Берліні. І це попри те, що  Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі з листопада 2024 року розшукує Нетаньяху за обвинуваченням у причетності до злочинів проти людяності.

Жоден канцлер ще так різко не критикував Нетаньяху, як Мерц

Однак потім, щойно заступивши на посаду, Мерц кардинально змінив свою позицію. Так, кілька днів тому Мерц оголосив, що тепер він більше не розуміє дій Ізраїлю у війні в Секторі Гази і ці дії, на його думку, не мають нічого спільного з легітимною боротьбою проти терору з боку ХАМАСу. Жоден німецький канцлер ще ніколи так чітко не висловлював критику щодо політики ізраїльського уряду.

Міхаела Кюфнер так коментує ці заяви Мерца: «Критика Мерца щодо дій Ізраїлю в Газі є історичним кроком. Він не соромиться прямо критикувати ізраїльського прем'єр-міністра з огляду на побоювання щодо порушень міжнародного права. Це – новий тон з Німеччини». Крім того, Мерц розпочав дебати, яких Шольц успішно уникав. Ідеться про те, «наскільки далекосяжною є німецька політики підтримки безпеки Ізраїлю», яку багато політиків називають «державним інтересом Німеччини», додає вона.

Справжньої зміни політики у Берліні поки не сталося

Що це практично означатиме для німецько-ізраїльських відносин, поки що сказати не можна. Ще за Олафа Шольца, приміром, постачання зброї до Ізраїлю було обмежено до необхідного мінімуму, а Фрідріх Мерц поки що не оголошував припинення поставок. Про свій намір запросити Нетаньяху до Берліну він більше не згадує.

Отже, поки що багато чого не змінилося, хоча тон у Берліні інший. Імовірно, що так триватиме протягом кількох наступних тижнів. Німеччині ще потрібно звикнути до нового політичного стилю федерального канцлера. А колишній канцлер Шольц спостерігає за цим усім тепер як рядовий депутат Бундестагу. Щодо політики свого наступника він поки не висловлювався.

Єнс Турау та Валерій Сааков