Йдеться не про поразки на полі, а про поразку моральну — байдужість до війни, втрату патріотизму та зневагу до національної збірної з боку деяких відомих спортсменів.

«Цей текст не про чергову ганебну поразку збірної України по футболу, а про сумну тенденцію зневажливого ставлення наших так званих зірок до виступів за національну команду України», — пише Томенко.

Заробітки важливіші за державу?

На думку Томенка, більшість публічної уваги до спортсменів зводиться до їхнього розкішного життя за кордоном, нових авто, модельних дружин та елітного відпочинку. А от їхня громадянська позиція під час війни, допомога ЗСУ чи волонтерство — тема другорядна, а подекуди й табуйована.

«Постійний акцент на війні під час міжнародних змагань і участь у волонтерських проектах Еліни Світоліної, Дмитра Підручного, Владислава Гераскевича — це, радше, винятки з правил», — зазначає політик.

«Спорт поза війною» — фальшивий нейтралітет

Особливо болісно Томенко висловлюється про поширену серед деяких спортсменів та функціонерів позицію "спорт поза політикою", яка, за його словами, є не чим іншим, як формою зради:

«Спорт — це теж арена війни за нашу свободу і незалежність, а прикриття псевдоолімпійським листочком "спорт поза війною" — це страусина і зрадницька позиція».

Він нагадав, що чимало "героїв спорту" виїхали з країни в перші дні повномасштабного вторгнення, а зараз успішно працюють у міжнародних структурах, уникаючи публічних заяв чи участі в проукраїнських ініціативах.

Мовчання про допінг, мовчання про зраду

Томенко також зачепив скандали навколо зміни громадянства деякими спортсменами, зокрема нагадав про ситуації з Іллею Ковтуном та Олегом Плотницьким, які, за його словами, обрали не синьо-жовтий прапор, а комфортне майбутнє за кордоном.

«Вибір інтересів комерційних стартів і заробітчанства перед престижем воюючої України та патріотизмом стає все більш поширеним», — пише він.

Крім того, Томенко згадує про допінгові скандали, які не отримують належної реакції від спортивних функціонерів.

Час повернути моду на гідність

На думку Миколи Томенка, перший крок до змін — це чесна оцінка ситуації і відмова від культу глянцю та мовчання. Він закликає суспільство повернути спортивному патріотизму медійну вагу, а участь у національній збірній зробити ознакою честі, а не формальністю.

«Настав час назвати ганебний стан справ у нашому спорті своїми іменами!»

Томенко наполягає: повоєнна Україна має право очікувати від своїх спортсменів не лише перемог, а й гідності.