Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Руслана Харюка. 

Життя сержанта Руслана Харюка обірвалося у Покровському районі на Донеччині. Він мав чітку життєву позицію, був патріотом, любив Україну і вважав чоловічим обовʼязком кожного її захищати. Руслана Харюка знали як надзвичайно хороброго воїна. Він до останнього подиху був вірний присязі та Батьківщині. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку обласну раду.

Народився Руслан Васильович Харюк 23 грудня 1994 року у селі Плоска Селятинської громади. Ще змалечку хотів пов’язати життя з безпековими структурами, тож після закінчення школи відслужив в армії, а потім працював у підрозділі швидкого реагування «Тигр».

З початком повномасштабного вторгнення Руслан Харюк одразу приєднався до Сил спеціальних операцій. Серед побратимів мав позивний King. Завдяки своєму досвіду та міцному характеру виконував найрізноманітніші завдання.

«Руслан захоплювався давньогрецьким бойовим мистецтвом панкратіоном. Був надзвичайно сміливим і відважним, мав лідерські якості. Завжди відстоював справедливість і був прикладом для багатьох. Командир розвідувальної групи, він став надійним плечем побратимам і разом вони пройшли чимало гарячих точок фронту, пережили багато складних моментів», – розповіла мама воїна Олена Андріївна.

Під час Харківського контрнаступу Сил оборони України у вересні-жовтні 2022 року захисник брав активну участь у звільненні багатьох населених пунктів Харківської області, зокрема селищ Руські Тишки, Черкаські Тишки, Борщова та міста Куп'янськ.

Пізніше він також обороняв Бахмут та навколишні села на Донеччині. Проте восени 2022 року отримав тяжкі осколкові поранення, після яких довго відновлювався. Під час реабілітації не припиняв підтримувати фронт – займався волонтерством і допомагав у зборах для військових.

Після одужання Руслан Харюк вирушив на спеціалізовані навчання у Великій Британії, де відзначився високими результатами. Повернувшись до України, почав працювати інструктором. У червні 2024 року був прикомандирований до 47-ї окремої механізованої бригади, отримав посаду головного сержанта розвідки.

Як згадують його близькі, перед поверненням на фронт він сказав: «Я їду битися, у мене гарні навички, і якщо державі потрібно – я можу бути корисним».

Життя сержанта Руслана Харюка обірвалося у Покровському районі на Донеччині.

«27 червня 2024 року під час штурму вони підійшли майже впритул до ворога. Поблизу села Сокіл Покровського району потрапили під танковий обстріл. Руслан отримав травми, несумісні з життям, і гідно віддав його за майбутнє України», – каже Олена Андріївна.

Поховали Героя у рідному селі. У нього залишились мама та кохана.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.