Емоції без контролю можуть зруйнувати організм не гірше за інфекцію. Хронічна злість і непрожиті образи можуть призвести до проблем зі здоров’ям – від підвищеного рівня цукру до шлункових виразок. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла психотерапевтка, викладачка університету імені Бориса Грінченка Анна Собчак.

Як пояснює психотерапевтка, емоція гніву – не просто психологічне переживання, а потужна фізіологічна реакція, яка може призвести до порушень.

За її словами, найактивніше при гніві вивільняється кортизол – так званий гормон стресу. Його надлишок запускає ланцюгову реакцію в організмі та є ризиком розвитку цукрового діабету другого типу. Це звучить загрозливо, але підтверджується науковими даними. Дослідження показують, що постійна напруга й стрес дійсно можуть впливати на рівень цукру. І гнів – одна з найпотужніших таких емоцій.

Однак цукровий діабет – не єдиний ризик. Як нагадує експертка, ще з радянських часів відомо: нерви «б’ють» і по шлунку.

«Але не тільки. Ще з радянських часів було відомо, що виразка шлунку може виникати через інфікування кишковою паличкою, прийом певних препаратів та «через нерви». Бо під впливом стресу шлунок виробляє більше кислоти, а це призводить до печії, кислотного рефлюксу і до утворення виразок. Тим паче, що у шлунку – багато нервових закінчень», – каже Собчак.

Окрема тема – пробачення. Часто воно сприймається як слабкість або як заклик «помиритися» з тими, хто завдав болю. Але це хибне уявлення. Журналісти й психологи все частіше порушують питання про тиск на постраждалих: їм кажуть «відпусти», «не тримай образу», навіть коли їхній біль не визнається. Це – повторна травма, а не шлях до зцілення.

При цьому, за її словами, пробачення не означає, що ми починаємо любити чи виправдовувати кривдника: «Скажу ще так: право не пробачати – це теж акт любові до себе. Але коли ми все-таки пробачаємо, то ми не починаємо любити наших ворогів, ми лише перестаємо витрачати на них свій ресурс».

Раніше «Главком» повідомляв, у МОЗ України наголошують: відчувати гнів, страх, розчарування – це нормально. Емоції не бувають «поганими» або «непотрібними», бо кожна з них виконує свою роль.