Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Козачука. 

52-річний сержант Козачук Сергій Ігорьович загинув 8 травня 2024 року на Покровському напрямку. Лише зараз, після експертизи ДНК, тіло воїна вдалося повернути для гідного прощання. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Рівненську міську раду.

Сергій Ігорьович Козачук народився 27 листопада 1971 року у Рівному. Навчався у Рівненській загальноосвітній школі №16, а згодом здобув фах налаштувальника електричних приладів у Рівненському професійно-технічному училищі №5.

До повномасштабного вторгнення працював оператором на фабриці з виготовлення іграшок «Віп Тойс» у селі Корнин. Пропрацював там близько п’яти років.

З початком повномасштабної війни Сергій не чекав на повістку – вже на другий день самостійно пішов до центру комплектування. А 6 березня 2022 року доєднався до лав ЗСУ.

Мав досвід служби – у 1989 році проходив строкову військову службу в Німеччині, а з 2015 по 2016 рік брав участь у бойових діях в зоні АТО.

Був командиром відділення. Побратими згадують його як відповідального, доброзичливого і турботливого воїна. Він завжди піклувався про своїх, допомагав пораненим. Тричі був поранений – зокрема мав серйозне поранення ноги, а також двічі – осколкові.

Після останнього поранення пройшов лікування в госпіталі та повернувся на передову.

«Сергій захоплювався риболовлею. Був турботливим батьком, люблячим чоловіком і сином. Завжди допомагав батькам, піклувався про дітей. Був опорою для сім’ї», – розповідає дружина Валентина.

На жаль, 52-річний сержант Козачук Сергій Ігорьович загинув 8 травня 2024 року на Покровському напрямку. Лише зараз, після експертизи ДНК, тіло воїна вдалося повернути для гідного прощання.

Прощання із захисником відбулося 4 червня на майдані Незалежності у Рівному. Поховали героя на кладовищі «Новий двір».

У героя залишилися дружина, дочка і син, а також мама і сестра.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.