Номер за 62 тисячі гривень на добу, "службовий візит" за підписом близького друга та підозра у приховуванні документів – це не просто відпустка, це ляпас усім, хто віддає останнє для перемоги. Як чиновник зміг перетнути кордон під час воєнного стану і що приховує його керівництво?

Про це пише портал Акценти. 

Сорренто замість Білої Церкви: розкішний відпочинок під час війни

Коли країна вже третій рік живе в умовах повномасштабної війни, де кожен українець віддає частину себе заради перемоги, деякі "слуги народу" обирають інший шлях. Депутат Київської обласної ради від "Слуги Народу", заступник міського голови Білої Церкви з питань капітального будівництва Олександр Поляруш був помічений у фешенебельному курортному місті Сорренто, Італія , на відпочинку разом зі своєю родиною.

Це вже не просто чутки, це факт, який викликав неабияке обурення. Як з'ясувалося, свою закордонну відпустку Поляруш провів у розкішному п'ятизірковому готелі Grand Hotel Excelsior Vittoria . А це, на хвилиночку, зовсім не бюджетний варіант! Вартість номера в цьому готелі в середньому сягає 62 000 гривень за добу . У той час, як Збройні Сили України тримають фронт, він, схоже, тримав бронювання у готелі з видом на Тірренське море.

"Інспекція бруківки" або спроба відбрехатись?

Коли журналісти почали ставити незручні запитання, Поляруш, за їхніми словами, намагається переконати всіх, що в Сорренто він не відпочивав, а... інспектував італійську бруківку ! Мовляв, він хотів "надихнутися європейськими стандартами укладання плитки для Білої Церкви" і "переплюнути Дикого мера" у питанні благоустрою.

За його "планом", після дегустації місцевого сала та "обговорення майбутнього капремонту із сомельє", він мав повернутися і доповісти про міжнародний досвід бордюрів. Проте, щось пішло не так – журналісти побачили "здоровенне пузо на італійському узбережжі", а не сумлінного інспектора.

На прямі запитання, як він взагалі опинився за кордоном під час воєнного стану, депутат відповів у звичному для деяких чиновників стилі: має право на відпочинок та повноваження виконує дистанційно. Але, як то кажуть, диявол криється в деталях.

"Службовий візит" за підписом друга: Як чиновник перетнув кордон?

Справжні питання виникли щодо законності перетину кордону заступником мера під час воєнного стану. Журналісти звернулися до секретаря міськради Володимира Вовкотруба , який тимчасово виконує обов'язки мера, з прямим запитанням: на якій підставі депутат і чиновник Поляруш взагалі покинув країну?

Відповідь Вовкотруба була миттєвою і "стандартною": він відрубав: "Усі питання - до Поляруша". І тут жарти закінчилися, адже ця реакція, за словами джерел, має дуже просте пояснення: саме Вовкотруб, за даними інсайдерів, підписав Полярушу документи для виїзду, щоб той міг жирувати в Італії .

Офіційною підставою виїзду був оформлений "службовий візит" – прямо у кабінеті самого Вовкотруба. Цей факт викликає ще більше запитань, адже Вовкотруба добре знають у місті як близького друга та бізнес-партнера Поляруша, з яким вони, за чутками, роками "дерибанять тендери на "потрібні" фірми".

Більше того, за словами джерел, Вовкотруб вже дав команду своїм підлеглим сховати всі документи , що підтверджують цю "службову" поїздку. Це вже не просто недбалість, а, можливо, свідоме приховування фактів, що може мати серйозні правові наслідки.

Гнів громади: ляпас тим, хто воює і допомагає

Розкішна подорож заступника міського голови під час війни, коли кожен українець затягує паски, а економіка країни переживає надскладні часи, викликала справжню хвилю обурення. Це не просто відпустка чиновника – це ляпас усім, хто віддає останнє для фронту , хто збирає донати, хто воює на передовій.

Поки наші захисники тримають фронт у надлюдських умовах, ризикуючи життям щодня, деякі посадовці дозволяють собі відпочивати у п'ятизіркових готелях за сотні тисяч гривень. Це не лише моральне, але й етичне питання, яке підриває довіру до влади і викликає глибоке розчарування у суспільстві. Тепер, повернувшись до Білої Церкви, Поляруш, за чутками, "шукає способи відбрехатись". Але чи зможе він виправдати свої дії перед громадою, яка бачить і відчуває кожен крок своїх обранців?