Німеччина та Італія вимагають повернути свої золоті резерви на суму $245 млрд зі сховищ США після неодноразових нападок президента США Дональда Трампа на Федеральний резерв США та посилення геополітичної нестабільності. Як повідомляє «Главком», про це пише Financial Times.

Загалом золото, що зберігається в США, має ринкову вартість понад $245 млрд. Це значною мірою обумовлено історичними причинами, але також відбиває статус Нью-Йорка як одного з найважливіших світових центрів торгівлі золотом поряд із Лондоном. Проте непередбачувана політика Трампа та геополітична турбулентність живлять у Європі публічні дебати з цього питання. Фабіо Де Масі, колишній депутат Європарламенту від«Лівої партії», повідомив Financial Times, що існують «вагомі аргументи» на користь переміщення більшої кількості золота до Європи або Німеччини «за неспокійні часи».

У Німеччині ідея репатріації золота має підтримку на обох краях політичного спектра. Петер Гаувайлер, видний колишній депутат-консерватор від баварської Християнсько-соціальної спілки, підкреслив, що Бундесбанк «не повинен йти на будь-які поступки», коли йдеться про захист золотих запасів країни. «Нам потрібно вирішити питання, чи стало зберігання золота за кордоном безпечнішим і стабільнішим за останнє десятиліття чи ні», – сказав Гаувайлер, додавши, що «відповідь на це питання очевидна», оскільки геополітичний ризик зробив світ небезпечним.

Асоціація платників податків Європи направила листи до міністерств фінансів та центральних банків Німеччини та Італії, закликаючи політиків переглянути свою залежність від ФРС як зберігача їхнього золота. «Ми дуже стурбовані тим, що Трамп посягає на незалежність Федерального резервного банку», – сказав президент TAE Міхаель Йегер. «Ми рекомендуємо повернути німецьке та італійське золото додому, щоб гарантувати європейським центральним банкам необмежений контроль над ним будь-якої миті».

Напередодні поїздки прем'єр-міністра Італії Джорджії Мелоні до Вашингтона для зустрічі з Трампом у квітні економічний оглядач Енріко Грацціні написав у газеті Il Fatto Quotidiano: «Залишати 43% золотих резервів Італії в Америці за ненадійної адміністрації Трампа». Опитування понад 70 світових центральних банків цього тижня показало, що вони все більше думають про збереження свого золота всередині країни через побоювання, що у разі кризи можуть виникнути проблеми з доступом до своїх зливків.

«Золота» залежність від США

Залежність європейських центральних банків від ФРС як зберігача золота давно є яблуком розбрату. Країни Західної Європи накопичили величезні золоті резерви під час економічного буму протягом двох десятиліть після Другої світової війни, коли вони мали великий профіцит у торгівлі зі США.

До 1971 долар конвертувався в золото Центральним банком США в рамках Бреттон-Вудської системи фіксованих обмінних курсів. Зберігання дорогоцінного металу на той бік Атлантики також розглядалося як страховка від можливої ​​війни з Радянським Союзом.

Франція в середині 1960-х років перемістила велику частину своїх зарубіжних золотих резервів до Парижа, після того як президент Шарль де Голль втратив віру в Бреттон-Вудську систему.

У Німеччині кампанія з репатріації золота, розпочата 2010 року, скоригувала політику Бундесбанку. У 2013 році Центральний банк Німеччини вирішив зберігати половину своїх резервів будинку, перемістивши 674 тонни злитків з Парижа та Нью-Йорка до своєї штаб-квартири у Франкфурті в ході операції, яка коштувала 7 млн ​​євро. Наразі 37% золотих резервів Бундесбанку зберігаються у Нью-Йорку.

«Коли ми починали… нас звинувачували у поширенні теорій змови», – сказав Пітер Берінгер, експерт із дорогоцінних металів, який ініціював початкову кампанію, а сьогодні є депутатом парламенту Німеччини від правої партії «Альтернатива для Німеччини».

Для Берінгера головний аргумент на користь повернення золота додому не пов'язаний із нинішньою адміністрацією США. «Золото – це актив останньої інстанції для центральних банків, і тому його необхідно зберігати без будь-якого ризику для третіх осіб», – сказав він, додавши, що за часів серйозних потрясінь «справді важливим є не лише юридичне володіння, а й фізичний контроль над золотом».

У 2019 році в Італії вкрай права партія Мелоні «Брати Італії», яка все ще перебувала в опозиції, лобіювала репатріацію золотих запасів країни. Мелоні заприсяглася повернути італійське золото додому, якщо її партія прийде до влади. Однак з моменту вступу на посаду прем'єр-міністра наприкінці 2022 року Мелоні мовчить з цього питання. Вона хоче зберегти дружні відносини з Трампом, уникнувши при цьому загрози торгової війни, що поглиблюється.

Фабіо Рампеллі, член парламенту від партії «Брати Італії», заявивши, що нинішня позиція партії полягає в тому, що «географічне положення» італійського золота має лише «відносне значення» з огляду на те, що воно знаходиться на зберіганні у«історичного друга і союзника».

Бундесбанк повідомив журналістів видання, що він «регулярно оцінює місця зберігання своїх золотих запасів» на основі принципів, які фокусуються не лише на безпеці, а й на ліквідності, щоб «гарантувати, що золото можна буде продати або обміняти на іноземну валюту за потреби».

Він підкреслив, що Федеральний резервний банк Нью-Йорка залишається «важливим місцем зберігання» німецького золота, додавши: «Ми не маємо сумніву, що Федеральний резервний банк Нью-Йорка заслуговує на довіру та є надійним партнером для зберігання наших золотих резервів».

Нагадаємо, виявлено найбільший підводний скарб в історії. Вчені з Колумбійського інституту антропології та історії у Боготі підтвердили виявлення знаменитого іспанського галеона «Сан-Хосе», який затонув у 1708 році з вантажем королівських скарбів.

Як повідомлялося, ціни на золото зросли на тлі ослаблення долара напередодні торговельних переговорів між Сполученими Штатами й Китаєм.