Головне:

• Що Росія планує далі на фронті - оцінка ISW
• Чому Трамп не тисне на Росію
• Чому експерти вважають завершення війни в 2025 році малоймовірним
• Що може змінити цю оцінку
• Чи можуть США ще ввести санкції проти РФ

Після другого раунду україно-російських перемовин у Стамбулі США мали б усвідомити, що час "полюбовних" розмов з Москвою завершився. Путін не налаштований на жодні компроміси та притомні умови завершення війни.

Адміністрація Дональда Трампа мала би перейти до жорстких заходів, які змусять Кремль припинити вогонь та вгамувати свої апетити. А президент США та Конгрес спрямували б новий рекордний пакет військової допомоги Україні.

Трамп міг би висунути ультиматум Путіну: або той негайно припиняє вогонь і всерйоз веде перемовини з адекватними умовами, або вже впродовж доби Білий дім вводить свою частину болючих санкцій проти РФ, а Конгрес починає розгляд законопроекту сенаторів Грема - Блюменталя, який буде ухвалений протягом кількох тижнів. Кремль би поступився – розпочав безстроковий режим ceasefire та підготовку оновленого меморандуму зі своїм баченням повного припинення війни.

Це міг би бути цілком реальний прогноз розвитку війни щонайменше на першу половину 2025 року. Проте перші пів року вже позаду, і тепер очевидно, що події пішли за іншим сценарієм.

Шанс на припинення бойових дій у цьому році багато в чому залежить від діяльності (чи бездіяльності) президента США. У Вашингтоні розуміють, що в умовах України та Росії щодо завершення війни не проглядається точок перетину.

Відкрито змусити Київ до поступок Москві США не можуть, а зробити навпаки – схоже, не хочуть. Чи то через віру Дональда Трампа у те, що він ще зможе закінчити цей конфлікт шляхом дипломатії. Чи то через небажання йти в конфронтацію з Росією, щоб не затьмарити перспективи майбутніх спільних бізнес-проектів.

"Іноді бачиш, як двоє маленьких дітей шалено б’ються – вони ненавидять один одного, б'ються в парку, і ти намагаєшся їх розборонити. Іноді краще дозволити їм побитися трохи, а вже потім втрутитися", – заявив Трамп на початку червня.

Його нинішня логіка – якою цинічною вона б не здавалась – може виглядати так: нехай Росія та Україна ще повоюють, поки хтось з них "дозріє" до більших компромісів. І зараз, поки Москва розвиває свою літню наступальну кампанію і нарощує масовані обстріли прифронтових та тилових міст, кінець війни більше не виглядає таким близьким.

Росія може зосередити свої зусилля влітку для наступу на Костянтинівку (карта: DeepState)

"Україна 11 березня офіційно заявила, що готова на 30 днів припинити вогонь без будь-яких умов. Росія від цього відмовилась і натомість займається імітацією переговорів, тому що Путін, його генерали та еліти, особливо старої формації, впевнені, що за умови зупинки військової допомоги від Трампа вони можуть зламати Україну. Який сенс їм іти на якісь поступки? Тому вони і заявляють максимальні вимоги, які можна порівняти з ультиматумом від лютого 2022 року", – каже директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Американський Інститут вивчення війни (ISW) теж не вважає, що повне припинення бойових дій у 2025 році є ймовірним, з огляду на рішучість Росії продовжувати військову кампанію в Україні та відсутність у неї зацікавлення у досягненні змістовної угоди про припинення вогню.

"Росія продовжуватиме наступальні дії в Донецькій області та шукатиме вразливості в українській обороні. Ймовірно, що російські війська активізують наступальні операції тоді, коли буде вичерпано останні ресурси президентської допомоги США Україні, виділеної ще у 2024 році. Росія, ймовірно, спробує посилити наступи на певних напрямках, таких як Костянтинівка, Запорізька область або Сумщина, з метою виснаження української оборони", – каже РБК-Україна аналітик по Росії та заступниця керівника аналітичної групи ISW Катерина Степаненко.

В Інституті вивчення війни вважають, що літній наступ Москви буде зосереджений на напрямку Костянтинівки. Російські війська, ймовірно, продовжать досягати тактичних успіхів і захоплювати поля та села, але навряд чи досягнуть оперативно значущих проривів, зауважує Степаненко. Можливо, ці наступальні дії будуть відбуватись у рамках інформаційної кампанії Кремля, мета якої переконати Захід, що подальша підтримка України марна, а перемога Росії – неминуча, припускають в ISW.

"Однак росіяни навряд чи досягнуть масштабних проривів, оскільки продовжують жертвувати великою кількістю людей і військової техніки заради мінімальних просувань. Також очікується, що Росія продовжить ескалацію ударів дронами та ракетами по Україні – особливо взимку – з надією зламати українську волю до опору та змусити Україну капітулювати", – оцінює Степаненко.

Для заморозки війни необхідно, щоби Путін відчув справжню загрозу втрати ресурсів на продовження бойових дій та наповнення казни, каже Самусь. Якщо перед ним стоятиме неминучий вибір поміж непоганим та дуже поганим варіантами – поступове зняття санкцій та спільний бізнес зі США або ж значне урізання фінансів через нові санкції – лише тоді у нього з'явиться мотивація припиняти вогонь.

"Путін зараз однозначно спробує протягнути свою літню кампанію на фронті, але вже очевидно, що вона для нього закінчиться нічим. Єдине, що він може – продовжувати тероризувати українські міста своїми "шахедами". Хоча навряд чи це якось буде відображатися на фронті та загальній позиції України. Якщо з Путіним продовжувати просто говорити про хокей, а потім він буде заробляти сотні мільярдів доларів і вбивати українців – то в нього не буде жодної мотивації навіть думати про закінчення війни", – розмірковує Самусь. Чи означає все описане, що перехід війни у 2026 рік – це вже визначений і незворотний факт? Ні. Є щонайменше дві змінні, які можуть коригувати та впливати на цей сценарій.

Зараз Трамп не декларує наміру нарощувати військову допомогу Україні понад те, що вже було схвалено за його попередника. Так само не виглядає, що він збирається зараз запроваджувати хоч якісь додаткові санкції проти Росії. У ЗМІ уже була інформація, що президент США попросив сенаторів відкласти розгляд законопроекту про так звані "пекельні" антиросійські санкції до липня. Тож до вересня ухвалення цього документу виглядає малоймовірним, але до кінця року Конгрес може взятись за його розгляд, припускає Самусь.

Американські сенатори Річард Блюменталь від Демократичної партії та Ліндсі Грем від Республіканської партії у Києві (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Уже цієї осені у Штатах активізується політичне протистояння між республіканцями та демократами з прицілом на довибори в Конгрес, які відбудуться в листопаді 2026 року. Уже зараз рейтинги Республіканської партії та самого Трампа показують негативні тенденції. За збереження такої динаміки вони ризикують восени наступного року втратити свою більшість і в Палаті представників, і в Сенаті. Один із найпростіших способів уникнути цього сценарію – продемонструвати силу Трампа стосовно Путіна, вважає Самусь.

"По всіх інших напрямках – чи це тарифи, внутрішня ситуація, чи навіть війна Ірану та Ізраїлю – Білий Дім може отримати дуже негативні результати. На цьому тлі російсько-українська війна найменш болюча для Сполучених Штатів, оскільки не зачіпає їх напряму. Тож на тлі загострення політичної боротьби у вересні - листопаді 2025 року законопроект про санкції проти РФ все ж таки може бути внесений у Конгрес. І ближче до кінця року реалістично, що США можуть почати процес запровадження санкцій", – прогнозує експерт.

Розворот США від Росії може відбутись і раніше, припускає політолог Аббас Галлямов. З одного боку, у Москви є те, що цікавить Білий дім – потенційні спільні бізнес-проекти, прихильність в питанні Ірану та, можливо – Китаю. І саме ці фактори значною мірою пояснюють досить стриману позицію Трампа щодо Путіна. Але аргументи на користь України теж є, уточнює Галлямов.

"Україна підписала угоду щодо мінеральних ресурсів. До того ж громадська думка у США на боці України, тому відверта "здача" України Росії стане політичною поразкою для Трампа. І європейська громадська думка також однозначно підтримує Україну. Члени його команди можуть як завгодно висловлюватись про Європу, але це не скасовує факту, що вона є ключовим стратегічним партнером США протягом багатьох десятиліть. Якщо Трамп посвариться з Європою, зокрема через українське питання, вона може почати зближення з Китаєм", – зазначає політолог.

Зараз Трамп сфокусований на питанні Ірану – з цієї причини він може поводити себе більш поступливо з Москвою, щоб не підштовхнути її до прямої військової підтримки Тегерана. Але після врегулювання ситуації на Близькому Сході значущість Путіна для нього впаде, припускає Галлямов. І тоді, за його словами, Білий дім може знову взятися й за санкції проти Росії, і за постачання зброї Україні, або ж задіяти інші важелі тиску на Кремль з вимогою укласти мир.

"Тобто Трамп може висунути Путіну ультиматум: або припинення війни на прийнятних умовах, або через місяць будуть санкції чи початок процесу вступу України до НАТО. Крім того, якщо історія з Іраном виглядатиме як перемога Трампа, якщо режим аятол ослабне або відмовиться від ядерної програми, тоді він, відчуваючи себе "на коні", може почати діяти жорсткіше – як щодо Сі Цзіньпіна, так і щодо Путіна та інших. Якщо ж усе це завершиться фіаско – то й сам Трамп діятиме стриманіше", – прогнозує співрозмовник.

Трамп з прем'єр-міністром Ізраїлю Нетаньягу (фото: GettyImages)

Інша змінна, яка може вплинути на сценарії припинення війни – економічна витривалість самої Росії. Численні аналітичні оцінки пророкували те, що за збереження нинішніх доходів та витрат Москві буде вкрай складно продовжувати війну з 2026 року. Видатки Росії на армію та "оборонку" вже "з'їдають" її інвестиції в освіту, інфраструктуру чи охорону здоров’я. Головна "подушка" її бюджету – Фонд національного добробуту – буде вичерпано до середини наступного року.

Москва не здатна відновити багатьох елементів складної техніки через західну "блокаду", а запаси радянської бронетехніки мають вичерпатись до кінця цього року. Росія вже відчуває дефіцит робочих рук та людського ресурсу для реалізації своїх задумів на фронті. Основне джерело економічної витривалості Кремля – доходи від продажу нафти.

Попередні тренди показували, що за низьких цін на нафту російська економіка буде в дуже скрутному становищі вже наприкінці цього року, зазначає Самусь. Це, за його словами, в сумі з 500% митами на російську нафту давало обережний оптимізм для прогнозів, що Путін буде змушений до заморозки війни або припинення вогню. Адже якби до кінця року ціни за Urals були на рівні 40 доларів – у Москви була би порожня казна.

"Без різких стрибків цін на нафту, запас міцності в Росії був на межі. Для них було життєво важливо закінчити війну у 2025 році, бо інакше в їхній економіці можуть початися дуже серйозні проблеми і як наслідок – внутрішні кризові явища", – каже у розмові з РБК-Україна член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

Але якщо ескалація на Близькому Сході буде наростати й Іран піде на блокування Ормузької протоки – світові ціни на нафту істотно зростуть, як і запас міцності Росії. І навпаки – якщо війна між Іраном та Ізраїлем затихне, то шанси на завершення війни в цьому році зростуть, вважає Веніславський.

"Якщо позиція Трампа зміниться і, навіть попри суттєвий зріст цін на нафту, проти Росії будуть запроваджені ті санкції, які пропонують прихильники України в Конгресі – це для Москви теж може бути болючим. Відтак – це теж може стимулювати Путіна завершити війну в цьому році. Тобто або Трамп підштовхне Росію закінчити війну, або ціни на нафту впадуть, що теж може стати проблемою для Кремля. Хоча ці фактори, найімовірніше, грають в комплексі", – розмірковує співрозмовник.

Зараз Путін керується вірою в те, що його аргументи на полі бою можуть змусити Україну прийняти капітуляційні вимоги Москви. Саме тому Кремль вирішив почати літню наступальну кампанію, відкидаючи на другий план переговори і власні економічні реалії.

Путін не може не знати, що його економіка невідступно рухається до умовної точки, з якої їй буде складно викарабкатись, коли про це вже публічно кажуть його міністри та голова центробанку. Відтак, якщо російський літній наступ провалиться, можливо, Кремль спробує переглянути ціну, яку він готовий платити за продовження війни, і перейде від "потьомкінських" до реальних переговорів.