Видатного українського поета Максима Рильського мали заарештувати у 1938 році – відповідна постанова НКВС уже була готова. Свідчення проти нього вибили під тортурами з Михася Семенка, Павла Филиповича та Миколи Зерова, які на той час були мертві. Однак арешт не відбувся: поета врятувало заступництво Микити Хрущова. Про це розповів онук письменника Максим Рильський (тезка) в інтерв’ю «Главкому».

«Мені інколи кажуть, що дід був надто радянським. Надто оспівував владу. Так, оспівував. Як і всі, хто не відсидів за відмову оспівувати в таборах. Хоча дід п’ять місяців провів у Лук’янівській тюрмі, було це у 1931-му. А у 1938-му вийшла постанова НКВС про арешт Максима Рильського на підставі сфабрикованих свідчень, вибитих у Михася Семенка, Павла Филиповича та Миколи Зерова», – зазначив онук класика української літератури.

Вочевидь, поетів катували. Онук зауважив, що навіть не сумнівається у цьому. За його словами, коли вийшла постанова про арешт Рильського, ані Семенка, ані Филиповича, ані Зерова вже не було серед живих.

«Всі вони дали свідчили про те, що дід очолював антирадянське фашистське підпілля. Тому його доля була вирішена – його повинні були арештувати також. Але, кажуть, що діда врятував Хрущов», – повідомив Рильський.

Як зауважив онук класика, прихильністю Хрущова дід користувався до 1960-х років. За його словами, він багато чого собі дозволяв: «У 1957-му Хрущов написав у газеті «Правда» (а ви ж розумієте, яку вагу мала тоді «Правда»!), що Максим Рильський – це великий український патріот. І все, після цього від діда відчепилися назавжди. Ба навіть більше: у 1957-му йому дозволили поїхати до Франції, а згодом – й до Бразилії, хоча до того нікуди, окрім соцтабору, його не пускали».

Максим Рильський зауважив, що з цього й почалося третє творче відродження поета. Він знову звернувся до лірики, подібної до тієї, яку писав у 1920-х роках, коли ще міг дозволити собі не зважати на владу. Саме тоді, за словами онука, відчувалася справжня духовна й творча розкутість.

«А до заступництва Хрущова йому не раз доводилося переробляти свої рядки, бо вони не подобалися цензорам. Наприклад, прочитали вони у циклі віршів «Весняні води» рядки «О Дніпре великий й могучий, ти служиш нам, батьку, як дідам служив» і питають: як таке можливо? Адже радянська влада вже давно в країні встановлена, а Максим Рильський все якихось дідів згадує…», – пояснив Рильський.

Онук підкреслив, що поет страшенно за це переживав: «Тому й пив – просто за цим столом, де ми зараз сидимо. Пив і курив… І коли ми бачили, як з-під цих дверей валить дим, то розуміли: дід стривожений, він щось обмірковує… А що він міг обмірковувати? Як вийти з цієї історії… Тож у підсумку вірш переробив. І вийшло так: «…ти служиш нам краще, ніж дідам служив…». А потім взагалі пішли фантазії – Дніпро простягає руку дружби Волзі…».

Спочатк у у вірші такого не було підтвердив онук: «Візьміть його двадцятитомник – там обидва варіанти вказані. І той, що до цензури, і той, що після цензури… І це ж лише один з прикладів. Він був змушений багато переробляти, і це була його трагедія».

Нагадаємо, особисте життя видатного українського поета Максима Рильського було сповнене не лише творчості, а й складних та ніжних почуттів. Онук класика української літератури, Максим Рильський (тезка), розповів про маловідомі романи діда з оперною дівою Зоєю Гайдай та навіть з дружиною Остапа Вишні, Варварою Маслюченко. Про це він зауважив в інтерв’ю «Главкому».