Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Євгена Фільова. 

23-річний молодший сержант Євген Фільов на псевдо Філя загинув 8 березня 2024 року на Авдіївському напрямку Донеччини. Під час бойового завдання він потрапив під ворожий артилерійський обстріл та дістав смертельні поранення. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Меморіал героїв. 

Євген народився в селищі Велика Лепетиха Херсонської області. Жив в обласному центрі. Закінчив факультет фізичного виховання та спорту Херсонського державного університету. Дуже любив природу, спочатку був вихованцем гуртка «Спортивний туризм», а згодом став його керівником. В юності долучився до лав Херсонського осередку Національного Корпусу. Був прихильником футбольного клубу «Кристал Херсон», входив до колективу Red Fox.

24 лютого 2022 року Євген приєднався до лав 98-го батальйону ТРО «Азов-Дніпро», у складі якого брав участь в обороні та контрнаступі на Запорізькому напрямку. У 2023 році після створення Третьої окремої штурмової бригади разом з побратимами потрапив до першого механізованого батальйону. Воював на посаді оператора БПЛА. У січні 2023 року він зазнав вогнепального осколкового поранення лівого плеча. Після лікування та реабілітації повернувся на захист України.

Бійця нагородили нагрудними знаками «Сталевий хрест» і «Ветеран війни», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.

«Женя був найкращою людиною, яку я знала – сміливий, відданий, із неймовірним почуттям гумору. Він завжди підтримував, умів розвеселити навіть у найважчі моменти й ніколи не залишав своїх. Я ніколи не чула від нього, що йому складно, завжди казав: «Тут мої пацани». Для мене він був не лише коханим, а й моїм життям. Для мене та його рідних і близьких він завжди поруч – у спогадах, у любові. Памʼять про нього буде жити вічно», – сказала його кохана Катерина Ткач. 

Катерина тепер вчиться жити без Євгена. Зворушлива історія одного кохання, яке вбила Росія:

«Він був воїном. Справжнім, безстрашним, хоробрим, відданим і сильним. Він постійно вдосконалювався та навчався, викладався на максимум та робив все, щоб наблизити перемогу, прогнати ворога, визволити рідне село та скоріше побачити рідних… Коли все почалося, 24 лютого, він був у Херсоні, але ввечері зателефонував і сказав, що вони з хлопцями виїхали. Я не одразу зрозуміла куди і що. Але він сказав: «Я не буду ховатися у підвалі, я буду робити все, аби захистити вас, аби захистити свою сімʼю та Україну». Попри те, що в нього було інтенсивне навчання, встигав домовитися з друзями, щоб допомагали мені – я тоді залишилась з дитиною в окупованому Херсоні. Він допоміг знайти шляхи, щоб вивезти мене. За місяць я виїхала за кордон. Ми завжди були на звʼязку, завжди знаходили можливість порадувати один одного смаколиками, подарунками на відстані. Але востаннє ми бачились перед війною… Він дуже чекав, щоб стало спокійніше, і я з донечкою (його племінницею) приїхали до нього побачитись. Але сталося найгірше… Женя з тих, хто на позитиві був завжди та міг підтримувати ще й рідних. У нього завжди все було добре, він забороняв навіть думати про погані наслідки, завжди жартував і ми бачили його посмішку по відео і зморені очі… Він жив, завжди, кожну хвилину, як востаннє і мене завжди вчив «Життя одне, треба жити тут і зараз». Він мав жити це життя, втілювати плани, радіти, кохати, мріяти… Я досі не вірю в те, що сталося, але завжди відчуваю, що він поруч… Він найкращий брат, який тільки може бути. Він Людина – з великої букви. Він турботливий син, неймовірний друг, хоробрий воїн і дуже люблячий і ніжний чоловік», – розповіла його сестра Єлизавета.

Євген Фільов на псевдо Філя загинув 8 березня 2024 року на Авдіївському напрямку Донеччини.  Поховали захисника на Західному кладовищі Одеси.

У нього залишились мама, брат, дві сестри та кохана дівчина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.