«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Сьогодні говоримо про допустові конструкції з частками «хай» і «хоч». Регулярно натрапляємо на варіанти, скальковані з російської: «коли б не», «що б не», «який би не». Натомість маємо питомі українські:

• Після закінчення війни, коли б воно не настало [...] – Після закінчення війни, хай коли воно настане, [...]
• Що б вони не казали, [...] – Хай там що вони кажуть, [...]
• Яким би не був результат, [...] – Хоч яким буде результат, [...]

Зверніть увагу! Часто припускаються такої помилки: «Хоч би що ви там собі не уявляли». Правильно вживати без частки «не»: «Хоч би що ви там собі уявляли».

А ось як замінимо два скальковані сталі вирази:

• Йому хоч би хни. – Хоч би йому що.
• Як ні в чому не бувало. – Наче й не було нічого.

Мовознавець Святослав Караванський писав: «Перешкоди на шляху розвитку української культури призвели до того, що наведені самобутні українські конструкції майже цілком зникли з ужитку. Академічний словник (СУМ) навіть не реєструє усіх згаданих зворотів, зокрема живомовних зворотів з часткою «хай». Зате калькованим зворотам «що б там не було», «як би не було», «який би не був», «чий би не був» тощо відкрито «зелену вулицю» і занесено до всіх словників».

Тож плекаймо своє! І хоч би що ми робили, робімо це добре.

• 1 •

Юлія Павлюк: Добрий день. Чи правомірне утворення фемінітиву «бійциця»? Саме так пише «Українська правда». Чи «бійчиня»? Дякую.

«Українська правда» зацитувала чужий квазіфемінітив, а не вжила його від себе. Це був покруч від заступника командира однієї військової частини, і говорив він це взагалі російською: «бойцыца». В українській мові правильно «бійчиня». Також «воячка», «воїнка» і навіть поетичні «воїтелька» та «войовниця».

• 2 •

Ігор Макаренко: Почув у новинах: «Президент подякував королеві». Тобто із цієї фрази можна подумати, що в Англії не король, а королева. Це некоректна фраза чи особливості нашої мови? Фраза звучить однаково як для жіночого, так і для чоловічого роду? Подякувати принцу – це ж теж можна сказати «подякував принцеві».

Закінчення -ові, -еві, -єві іменників чоловічого та середнього роду в давальному та місцевому відмінках – це справді унікальна риса української мови: народу – народові, лікарю – лікареві, Сергію – Сергієві, дівчатку – дівчаткові. Це закінченняя фіксують навіть графіті Софії Київської Xll століття: «Господи поможи рабу своєму Лазореві». Але для уникнення одноманітних відмінкових закінчень комбінуємо -ові, -еві, -єві з -у, -ю: Симоненкові Василю Андрійовичу, панові полковнику. У випадку з «королем» задля уникнення небажаної омонімії треба було вжити закінчення -ю: подякував королю.

• 3 •

Антон Грубич: Пані Ольго, суспільна чи громадська думка? Поясніть, будь ласка, різницю.

Тлумачний двадцятитомний словник першим значенням слова «громадський» подає «той, що стосується громади» (не громадськості), а другим значенням – «те саме, що суспільний». Отже, думка і суспільна, і громадська. Правильно і так, і так. Ось є в Україні і «Суспільне мовлення», і «Громадське радіо». Різниці не бачу. А лідерів думок варто називати просто лідерами думок (не суспільних і не громадських), на відміну від російського «ЛОМ» (лидер общественного мнения). Російською мовою обидва українські слова «суспільний» і «громадський» перекладаються як «общественный». 

• 4 •

Олександр Пиркало: Як українською сказати «Какой привет, такой ответ?»

Якщо перекладати за словником Грінченка, то «Який привіт, такий відвіт / одвіт». Але не треба вдаватися до калькування (у нашому випадку фразеологічного). Маємо свої відповідники: «Який добри́день, таке й доброго здоровʼя», «Який добри́день, таке й бувай здоров» або ж «Як ви нам, так і ми вам».

• 5 •

Марія Солошенко: Даруйте, а чому досі не перейменували видання «Главком» на «Головком»? Адже «Главком» – це росіянізм.

Я вас здивую, але в академічних тлумачних словниках (і СУМ-11, і СУМ-20) слово «главком» є, а «головком» немає. Тільки «головлікар» і «головбух» (якщо говорити про складові абревіатури). Зараз справді вживається тільки «головком», тож зачекаємо його появи у словниках. Але нагадаю, що в українській мові є слово «глава»: і на позначення розділу книги, і того, хто щось очолює, і як паралельна форма слова «голова». У Котляревського читаємо: «До його кралася змія Крилатая, з сімʼю [сімома] главами». Неповноголосні форми можна вважати застарілими, але не росіянізмами.

• 6 •

Олена Гончар: Часто бачу слово «Інтернет» з великої. Чи правильно так писати?

Якщо згадуємо назву першої мережі, створеної 1983 року, то пишемо з великої і в лапках, а якщо маємо на увазі сучасну всесвітню систему сполучених компʼютерних мереж – тоді з малої. «Пошук в Інтернеті» – це неправильне написання. 

• 7 •

Макар Завадський: Підкажіть, будь ласка, складне і складане (ліжко) – синоніми?

Складане ліжко, візочок, ноші – ті, що їх можна складати завдяки рухомому поєднанню частин. А у слова «складний» кілька значень: це і той, що складається з кількох або багатьох частин, і той, що складається завдяки рухомому поєднанню частин. Задля уникнення небажаної омонімії я раджу вживати «склада́не ліжко». 

• 8 •

Наталія Зіброва: Добридень! Скажіть, будь ласка, чи є різниця (якщо так, то в чому полягає) у вживанні конструкцій «на прохання / за проханням»; «на адресу / за адресою»; «на вимогу / за вимогою»?

Уживання прийменникової форми «на» в таких конструкціях притаманне українській мові, тоді як «за проханням», «за адресою», «за вимогою» – це дослівний переклад російських «по просьбе», «по адресу» і «по требованию». Правильні варіанти: «на прохання», «на бажання», «на вимогу». 

• 9 •

Анастасія Дреєва: Вітаю. Нещодавно в одному серіалі почула фразу: «…скористаєшся НИЦИМ способом…». До цього слово «ницо» я почула ще в одному фільмі – «У джазі тільки дівчата». Що це слово означає?

Ниций – негідний, паскудний, мерзенний; ницо – негідно, паскудно, мерзенно. 

• 10 •

Анастасія Дреєва: Почала я передивлятися фільми «Володар перснів». У більш нових фільмах Hobbit передається як Хоббіт. У першому фільмі за 2001 рік це слово передається як Гобіт. Тож як правильно казати?

Літеру h українською мовою передаємо тільки як г (виняток – слова зі східних мов і деякі германізми, що вживаються за традицією з х: хобі, хокей, хол, холдинг). В англійській мові [h] – це глотковий звук, як і [г] в українській. Але в українській це дзвінкий щілинний – [ɦ], а в англійській – глухий щілинний. Тобто саме [г] найближчий до [h] за місцем і способом творення. У російській мові глоткового звука немає, тому там усе й передають задньоязиковим [х]: Хоббит. До речі, книжка 1992 року видавництва «Веселка» називається «Гобіт», як і фільм 2001 року. А в 2010-х роках в Україні назва кінотрилогії Пітера Джексона транслітерована на російський лад: «Хоббіт». Що ж до подвоєння, то однозначності немає, як і з Геловіном: дехто пише з двома літерами, дехто з однією. Олександр Пономарів, Ірина Фаріон та інші мовознавці писали «Геловін». Я підтримую цей варіант, а також «Гобіт».

«Главком»