Серйозні спостереження за два тижні на Сумщині (нижче є ще несерйозні):

1. Антидронових сіток, точніше цілих коридорів з цих сіток, над дорогами стає більше. Ну і ніби, як на цивільне око, вони виглядають добре. Є ось ця нижня частина між боковою сіткою та асфальтом (на фото її добре видно) – раніше військові нам розповідали, що цієї частини не було, і дрони іноді опускалися настільки низько, що "пролізали" в ці дірки й врізалися в машини.
   
   
   
   
   
   Очевидно, що сітки треба було натягувати значно раніше – на початку 2025-го, коли росіяни почали перерізати нам логістику по дорозі Суми-Юнаківка на Курщину. Втім, їхня поява зараз це точно краще, ніж відсутність.

2. Дороги на Сумщині місцями жахливі, їх треба було робити раніше та їх треба робити зараз. Якщо вам здається, що це не на часі, і дороги треба робити після війни, вам здається. По-перше, хороший асфальт береже людей і корчі, якими здійснюється більшість переміщень. По-друге, після війни може не настати, а люди – і військові, і навколовійськові, і цивільні, яких вивозять – їздять цими дорогами вже. І саме заради них ці дороги варто зробити нормальними. Саме заради них треба зробити взагалі все.

3. Росіяни активно атакують блокпости – це психологічний тиск чи безпековий, я поки що не знаю.
4. Росіяни добивають ствольною артою майже до межі Сум – дивіться новину на УП про Піщане. Аналогічно, чи це психологічний тиск, чи безпековий – я не знаю.
5. Гору нерозставлених тетраедрів в Юнаківці, думаю, всі бачили. Ці знімки правдиві. Інших фортифікацій я бачила небагато, то з цього приводу поки що нічого казати не буду.
6. Щодо повсюдних "Шахедів" – однозначно треба переходити від мобільних вогневих груп до дронів-перехоплювачів, і, як мені відомо, це вже робиться.
7. Непоміченою пройшла історія з розбиттям російськими дронами цілої вулиці у Великому Бобрику – велика біда і великий біль. Троє загиблих, серед яких 5-річний хлопчик.
   
   
8. Одне з найважливіших для мене: після нашого тексту, у якому ми підкреслюємо, що Генштаб досі говорить про ситуацію на Сумщині в контексті "Курського напрямку", Генштаб таки ввів у свої зведення новий "Північно-Слобожанський напрямок". Не Сумський, правда.

Також, на жаль, Генштаб поки що не позначає на картах своїх добових зведень захоплені росіянами села на Сумщині захопленими.

Після кількох звернень різних журналістів у ГШ з приводу закриття Сумщини для роботи, а також запитання наших колег на зустрічі з Сирським про цю заборону, напрямок ніби як відкрили. Будемо писати запит на роботу з військовими і чекати на результат.

Також трохи здивована, що до цього процесу долучене Міністерство оборони. Не памʼятаю, щоб воно колись втручалося у відкриття-закриття напрямків і отримання дозволів на роботу. Але може я справді чогось не памʼятаю.

Була, є і буду твердо переконана, що присутність журналістів  всеукраїнських медіа на Сумщині обовʼязкова. Що б тут не відбувалося.

(По ситуації з бойовими діями на відрізку від Кіндратівки до Юнаківки та Садків напишу трохи згодом апдейт на УП).

Несерйозні спостереження за два тижні на Сумщині:

1. КОМАРІ. Таке враження, що їх не годували роками, і вони чекали саме на мене (читати зі звуком постіного чухання). Іноді плутаю їх з "Шахедами".
2. Приємно здивована активністю та відкритістю місцевої влади в громадах на Сумщині. Так само приємно здивована спостережливістю місцевих, які лазерним окоміром визначають "немісцевих" і одразу цікавляться, хто ти, що ти, скільки в тебе було в школі з алгебри, і нащо ти тут знімаєш (хоч мене це й напрягає, з безпекового погляду це плюс, а не мінус).
3. Дуже в шоці, що на Сумщині живі ДФТГ.
4. Люди – чудові.
5. Хочеться не чути у своїй дитячій кімнаті виходи арти. Але нічого, окрім боротьби за виживання, наразі не має значення.

Ольга Кириленко

Джерело