Масований нічний комбінований удар по Україні став можливим завдяки домовленостям Трампа і Путіна. І схоже є частиною плану Трампа по швидкому припиненні війни. Звісно ціною України.

Зупинка надання нових пакетів зброї, спільні дії щодо розвалу єдності Європи (зовсім невипадково європейські друзі Путіна є водночас і друзями Трампа), компліментарна поведінка щодо Путіна і постійна агресія у бік України – це лиш видимі ознаки цього плану.

Зрештою план Байдена і план Путіна відрізняються не дуже кардинально. План Байдена передбачав повільну непомітну смерть України. А Трамп хоче швидкого вирішення. Замисел той же. Лише сценарні плани різні. Від жаху без кінця до жахливого кінця.

Один давав зброї аби ми заради Бога не перемогли, інший не дає, щоб пришвидшити процес. Щодо реальних спроможностей США і союзництва всі побачили в іранському бліцкригу.

Це справжня реалізація «миру через силу». У випадку Україні радше йдеться про доноворняк хижаків ціною України. Отак виглядає справжній реал політик.

І розуміння цього мусить нарешті заставити українську націю подорослішати, зняти рожеві окуляри і зрозуміти, що по-справжньому розраховувати можна лише на себе. І ситуативно (коли відкриваються вікна можливостей і збігаються інтереси) на мінливих союзників.

Орієнтація на власні сили – це наші єдині і справжні козирні карти. І вони у нас є. Світ недооцінює українців. Та що казати, ми самі часто недооцінюємо себе. І справа на лише в тому, що ми 12 рік на рівних бʼємося з московськими варварами.

Нація, яка посіла місце в цій частині світу на межі азійського степу і Європи, мусульманського і християнських світів, пережила «рух народів» і перетравила «печенігів», «половців» і без числа інших зайд, – за визначенням не може бути ні простою, ні пацифістською, ні травоїдною.

Мири були завжди нашими слабкими картами. Тому лишається війна. План Путіна-Трампа очевидний. Не змігши за весь час війни істотно переламати ситуацію на фронті, основний удар вирішено перенести на тилу.

«Знищені купола і спалені міста» про які говорив Трамп – це не його традиційне перебільшення, а вибовкування реального плану про перетворення України у Дике Поле контрольоване Путіним.

Але кожна дія обовʼязково народжуватиме протидію. Пружина яка не зламається обовʼязково розігнеться. І тоді залізо перетвориться у сталь, а постколоніальний постгеноцидний народ у націю..