Першою реакцією на те, що ми з України, було: "Ой, у вас же там такий жах — військкомати людей на вулицях відловлюють!". При тому, що до України вона, як виявилося, налаштована загалом досить прихильно. Хоча й скаржиться на зростання їхніх цін через нашу війну.Артикулюю. Рускі настільки потужно вкладаються у просування своїх пропагандистських наративів - і на внутрішню аудиторію, і в український простір, і на Захід, - що навіть у Європі орієнтоване на схід "болото" більше жахається не від руйнування наших міст і селищ, не від убивств людей десятками та інших воєнних злочинів РФ, а від "людоловів із ТЦК в Україні".(На цьому місці будуть охочі зазначити, що якби ТЦКшники не порушували права людини, не бусифікували і не пресували маленького українця, то все було б інакше. Але ні. Не рахуючи перших місяців, мобілізація є інструментом примусу хоч-не-хоч. Бо рекрутинг в обхід ТЦК - напряму в підрозділи, цілування в усі місця, пропонування посад у війську за цивільним фахом, доплата мільйона грн вкупі з масою пільг, залучення іноземців не працюють настільки, щоб обійтися без класичної мобілізації військовозобов'язаних громадян України - аби підтримувати чисельний склад Сил оборони й не допускати провалів на фронті. А значить, без ТЦК не обійтися. Адже ні дрони, ні фортифікації не воюють самі по собі. А Росія тільки збільшує свою армію, з надлишком компенсуючи величезні втрати).Читайте також: Удари по ТЦК: спроба "демілітаризації", про яку торочить ПутінІ ось ми бачимо новий поворот у тактиці ворога. Знову хід простий і тупий, як валянок. Але він працює. Лупити ракетами і шахедами по ТЦК. Таким чином вдається вбити одразу кількох зайців, підриваючи процес мобілізації організаційно. А головне - підривати інформаційно-психологічні бомби. Поглиблювати розлами між тилом і фронтом, між тилом і ТЦК, стигматизувати і сепарувати військовослужбовців ТЦК від решти.Так, багато зловтішних коментарів під повідомленнями про прильоти по ТЦК - це російські боти. Росіянам не обов'язково скидати поточну геолокацію ТЦК - ці будівлі й так позначені на мапах. Тому повідомлення про такі наведення на ТЦК для "шановних мс***в" - напевно, теж ІПСО.Однак справді є чимало реальних деградантів і моральних виродків, які радіють ударам по ТЦК. Це та сама українська "вата" чи українське "болото", в очах якого, як і для російськомовної німецької киргизки, страх мобілізації більший за страх російського прориву. Вони втомилися від війни в тилу та згодні припинити її, не зважаючи на наслідки. Я далекий від думки, що всі вони "ждуни", які чекають російських окупантів, повернення Пушкіна, Тіматі, совка тощо. Але це як мінімум корисні ідіоти, що готові отут і в цьому працювати на ворога. А, може, не тільки в цьому.Це люди, в яких, на жаль, порушено причинно-наслідкові зв'язки та систему моральних координат. А ще - якась частина суспільства "втомилася" вже настільки, що в будь-якому випадку бачить "більшого" ворога не в Москві.Ці наслідки дії довготривалої ІПСО потрібно лікувати як "І" - дорослою інформаційною політикою (а не гаслами й патокою марафону), та "П" - психологами й подекуди психіатрами.Читайте також: Чому росіяни б'ють по ТЦК і що з цим робитиДалі буде тільки важче. Пересидіти вдасться не всім. Ідіотам навряд чи пощастить. Ті, хто дочекається росіян - будуть мобілізовані до їхньої армії. Ті, хто і далі працюватиме на ворога в українському тилу, потрапить під статтю в СІЗО і буде засуджений. Власне, такі люди дедалі активніше "паляться". Та вони й так вже перебувають на олівцях СБУ.(Мені навіть здається, що оці совкодрочерські групи типу "Київ жива історія", де реальна "вата" поміж ботами ностальгує не тільки за каштанами, а й за соціалізмом і Сталіном, для того і створені, щоб конторі було легше виявляти російських інформаторів).І я не впевнений, що Росія забере їх до себе за обміном.А чого нам ще дуже не вистачає - так це примусових робіт для таких засуджених. Наприклад, на фортифікаціях. Бо воєнний стан - це ж не тільки про мобілізацію.Зловживання у роботі ТЦК однозначно потрібно виправляти, винних у порушенні закону - карати. Так само впевнений, що ТЦК і їхня основна функція залишаться і зміцніють. Бо це - одна з опор держави, війська і суспільства.ДжерелоПро автора. Дмитро Лиховій, український журналіст, громадський діяч, поет, військовослужбовець, учасник війни з РосієюРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.