Верховний Суд відмовив у задоволенні позову Юлії Войникової, яка вимагала скасувати указ президента щодо застосування до неї персональних санкцій (№850/2023). Таким чином, діяльність українських підприємців на тимчасово окупованих територіях, навіть у формі господарювання, може вважатися загрозою національній безпеці.

Про це пише РБК-Україна з посиланням на Єдиний державний реєстр судових рішень.

За даними Служби безпеки України, підконтрольне Войниковій фермерське господарство "Людмила" в Бердянську було перереєстроване у псевдоорганах влади, створених Росією на тимчасово окупованій території Запорізької області. Після цього підприємство продовжило роботу, сплачувало податки до бюджету РФ та отримувало ліцензії від окупаційної адміністрації.

Ці обставини СБУ розцінила як такі, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці України. На цій підставі РНБО ухвалила рішення про застосування до Войникової, її чоловіка та свекрухи обмежувальні заходи, які Президент України ввів у дію.

Войникова заперечила всі звинувачення та заявила про непричетність до будь-якої діяльності, що загрожує безпеці України. Вона стверджувала, що санкції були застосовані незаконно, оскільки вона є громадянкою України, а закон "Про санкції", на її думку, не передбачає їх накладання на резидентів. Крім того, через блокування рахунків, вона, як мати трьох дітей, залишилася без засобів до існування.

Верховний Суд підкреслив, що закон "Про санкції" дозволяє застосовувати обмежувальні заходи до будь-яких суб’єктів, дії яких створюють загрози для суверенітету та територіальної цілісності України. Суд також зазначив, що питання безпеки є сферою дискреційних повноважень Президента та РНБО, а втручання у діяльність Войникової є пропорційним меті захисту держави.

Юрист Клим Братківський зазначає, що ця справа фактично формує правозастосовчу практику щодо діяльності українських громадян на окупованих територіях:

"Створення чи перереєстрація юридичних осіб у так званих "псевдоорганах влади" та ведення бізнесу, що сплачує податки до бюджету держави-агресора, може бути розцінене як взаємодія з окупаційною адміністрацією", - каже він.

Як зазначє Братківський, цЦе підпадає як під санкційні механізми за законом "Про санкції", так і під ознаки колабораційної діяльності за ст. 111‑1 Кримінального кодексу України.

"Суд фактично визнав, що навіть непряма економічна співпраця з окупантами є загрозою для нацбезпеки", - констатує він.

За його словами, підприємці повинні враховувати ризики такої діяльності, оскільки подальша практика правоохоронних органів та судів буде спиратися на подібні рішення.

Як повідомлялося раніше, суд зобов'язав РФ і "Газпромбанк" солідарно виплатити "Новус Україна" понад 2,1 млрд грн як компенсацію за шкоду, заподіяну в результаті повномасштабної агресії. Рішення набрало законної сили 10 червня.

Крім того, суд зобов'язав РФ виплатити ТОВ "Метро Кеш Енд Керрі Україна" понад 377 млн грн. Це компенсація за майнову шкоду, заподіяну втратою рухомого та нерухомого майна, в результаті окупації Маріуполя.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.