Українсько-російську війну часто називають технологічною революцією та часами зміни парадигми ведення війни як такої. Люди з великими погонами по всьому світу вивчають кожен технологічний поворот на полях боїв в Україні.

Для українців – від солдата на передовій, який полює за росіянами БПЛА різних типів, до жителів Києва, Луцька чи Чернівців, які переживають масовані атаки сотень ударних дронів і ракет за ніч – ці технологічні повороти означають ще й потребу змінювати свою щоденну стратегію виживання. 

У такій ситуації швидких смертоносних змін дуже важливо зберігати здатність робити узагальнення не лише на рівні побутового виживання, але й вдаватись до helicopter view, намагатись осягнути поточну ситуацію повністю і зрозуміти, куди вона рухається на стратегічному рівні.

Колишній головнокомандувач Збройних сил, а нині посол України в Лондоні Валерій Залужний один із найбільш обізнаних і підготовлених фахівців у світі, справді здатних осягнути глибину змін нової війни і спрогнозувати, куди саме рухає людство ця технологічна війна на виснаження.

"Українська правда" пропонує читачам уривок із передмови, яку Залужний написав восени 2024 року до книги журналіста УП Романа Романюка "Чим воюватимуть у Третій світовій". 

Попри певну віддаленість у часі, цей текст вражає моторошною точністю прогнозів і їхньою повною відповідністю новим важким реаліям на фронті й у глибокому тилу.

[BANNER5]

Технології нової війни на виснаження

…З 1917 року і до початку 1970-х років технічні засоби оборони і наступу перебували в паритеті. Цей паритет означає, що успішні наступальні дії забезпечуються вже за рахунок зосередження зусиль або ефективної організації застосування. Ефективність наступу у війнах цього періоду визначається виключно шляхом пошуку більш якісних тактичних і оперативних підходів (наприклад, доктрини "Blitzkrieg" в період Другої світової війни) або фізичного зосередження дуже великої кількості ударних сил і засобів на дуже вузькій ділянці фронту. 

Ситуація знову змінюється в 1970-х роках, коли у війну вступає високоточна зброя і керовані боєприпаси. Високоточні засоби протиповітряної оборони, протитанкові керовані ракети, крилаті ракети класу "повітря – повітря", "земля – повітря" та "земля – земля" знов повністю трансформують парадигму війни. З появою потужних засобів радіоелектронної розвідки літаки отримали змогу не підпускати до себе противника на відстань більше 100 км, і перевага у повітрі стала залежати від потужності радару та профілю літака. Як приклад – операція "Буря в пустелі" в Перській затоці 1991 року. 

Стратегічно значуща ефективність застосування високоточної зброї сталась, звісно, завдяки революції в сфері супутникових технологій, а саме появі технологій дистанційного зондування Землі, глобальної навігаційної супутникової системи GPS та супутникового зв'язку. А саме інтеграція супутникового зв'язку у військові комунікації забезпечили появу систем ситуаційної обізнаності і доктрини С4ISR. Цей новий технологічний прорив вивів бойові дії за рамки класичної доктрини ведення війни ХХ століття. Виникає принцип, що малими витратами можна наносити максимально більшу воєнну та матеріальну шкоду противнику як в обороні, так і в наступі. При цьому технологія високоточної зброї не вплинула на користь наступального або оборонного бою, оскільки технічно вона може застосовуватись з рівною ефективністю і в обороні, і в наступі. 

[BANNER1]

Високоточна зброя виявила нову залежність. Ефективність ведення війни прямо залежала від науково-технологічного потенціалу в першу чергу. Але разом з тим, як і в період Другої світової війни, перевага також визначалася якістю підготовки військ та рівнем оперативного мистецтва їх застосування. 

Російсько-українська війна 2022 року розпочалась саме у цьому історичному технологічному циклі як війна застосування високоточної зброї. Вже сьогодні з впевненістю можу сказати, що в цілому Україні вдалося бути більш ефективною – перш за все за рахунок вищого рівня організації, тактики застосування та технологічної підтримки зі сторони країн-партнерів. 

ПТРК типу "FGM-148 Javelin", "NLAW" та "Стугна-П" стали засобами знищення бронетанкової техніки. ПЗРК типу "FIM-92 Stinger" та "Ігла" заборонили проникнення авіації противника в наш повітряний простір. Протикорабельні ракети Р-360 "Нептун" забезпечили знищення флагману Чорноморського флоту РФ, а РСЗВ "M142 HIMARS" надала можливість спустошити логістику противника та сприяла проведенню успішних операцій в період з квітня по листопад 2022 року, незважаючи на переважання сил противника. 

Наприкінці 2022 року даний історично-технологічний цикл завершився і з 2023 року вийшов на стадію, аналогічну патовій ситуації часів Першої світової війни. Цього разу війна зайшла в глухий кут завдяки як мінімум двом технологічним факторам: 

1) бурхливий розвиток засобів радіоелектронної боротьби, який заблокував ефективне застосування більшості керованих боєприпасів.

2) Насичення поля бою розвідувальними та ударними дронами тактичного рівня, що привело до неможливості переміщення по полю бою і, як наслідок, неможливості виконання оперативних і вже тактичних завдань. 

Відповідно, спираючись на логіку розвитку технологій на полі бою та поточні тенденції в сфері виробництва оборонних технологій, можливо спробувати спрогнозувати подальший розвиток технології війни.

[BANNER2]

Згідно з раніше виведеною логікою, найперше, чого ми можемо очікувати в найближчі два роки, це беззаперечне відновлення паритету в обороні і наступі, що дозволить знову проводити ефективні наступальні дії на полі бою. 

Імовірно, це стане можливим завдяки таким тенденціям, які виявили наші фахівці:

1. Вплив РЕБ на засоби розвідки і високоточну зброю скоріш за все буде нівельовано шляхом переходу на альтернативні канали зв'язку і передачі даних поза межами радіоелектронного спектру електромагнітних хвиль (оптичний канал навігації, одометрія на основі цифрових карт магнітних або радіолокаційних полів земної поверхні, автономне наведення із застосуванням нейромереж, технології лазерного зв'язку тощо).
   Також на це вплине розвиток засобів знищення комплексів РЕБ. Це не призведе до зникнення РЕБ з поля бою, проте суттєво звузить спектр її ефективного застосування.
2. Поява можливості фізичного знищення засобів візуальної розвідки противника, зокрема безпілотних авіаційних комплексів оперативного і тактичного рівнів, а також стаціонарних комплексів оптичного спостереження знову ж таки за рахунок дронів–перехоплювачів дронів всіх типів, а також лазерних технологій засліплення оптики.
3. І найголовніше, масштабування, подальше здешевлення, збільшення радіусу дії та автономності високоточних засобів ураження (насамперед ударних дронів всіх типів), що дозволить дистанційно винищувати особовий склад, озброєння і військову техніку противника в опорних пунктах вздовж лінії бойового зіткнення, зривати логістичні ланцюги та забезпечувати ефективну логістичну блокаду, щоб спершу "вичавлювати" противника з районів оборони, а потім займати фактично пусті позиції. 

Звісно, коли технологічний паритет в наступі та обороні буде відновлено, можливо передбачати на прикладі попередніх історично-технологічних циклів відновлення здатності сторін проводити ефективні наступальні операції оперативного і стратегічного рівнів за рахунок концентрації сил і засобів. Разом з тим я вважаю, що такий розвиток подій вбачається сьогодні проблемним і малоймовірним з наступних причин: 

1. Мобілізаційний потенціал. Проведення наступальних дій потребує наявності суттєвих мобілізаційних ресурсів і резервів, на які, очевидно, ні Україна, ні Росія не можуть розраховувати ні в короткостроковій, ні в довгостроковій перспективі. Більше того, демографічна ситуація в обох країнах тільки загострюватиметься і наближатиметься до катастрофічних показників прямо пропорційно терміну продовження війни. Скоріш за все, людський ресурс стане невідновлювальним і як наслідок найдорожчим.
2. Економічні та матеріальні обмеження. Проведення наступальних операцій в умовах паритету вимагатиме накопичення і концентрації набагато більших обсягів сил і засобів, ніж потрібно для утримання оборони. Це в свою чергу потребуватиме значних економічних ресурсів і матеріально-технічних запасів. Знову ж таки, людського ресурсу, який неможливо буде швидко відновити. 

І Україна, і Росія, ймовірно, стикатимуться зі зростаючими економічними труднощами, що обмежують їхню здатність наростити і сконцентрувати потенціал для класичних у нашому розумінні наступальних дій оперативного і стратегічного рівнів. 

[BANNER3]

Разом з тим вже продовжується активний розвиток технологій штучного інтелекту та машинного навчання. Результатом цього розвитку стане ще більше зростання точності ураження цілей та спроможності завдавати більших втрат меншими ресурсами, оскільки високоточні засоби ураження вперше в історії стають не просто масовими і дешевими, а дешевшими за конвенційні снаряди і при цьому, мабуть, повністю імунними до засобів радіоелектронного впливу . 

Також, можливо, вперше в історії людина повністю або частково відсторонюватиметься не тільки від процесу керування, але й від процесу прийняття рішення про ураження. Бідний Сунь-Дзи не побачить цього. Адже принципи, закладені ним, дійсні лише при умові, що керувати війнами будуть люди.

Іншими словами, революція воєнних технологій на основі безпілотних систем та штучного інтелекту надасть насамперед безпрецедентні інструменти знищення військово-економічного потенціалу противника шляхом знищення стратегічної військової та цивільної інфраструктури по всій території країни. Масовані атаки автономних роїв дешевих високоточних дронів на вже зовсім інших каналах навігації знищуватимуть не тільки особовий склад і озброєння та військову техніку на передньому краї, а й об'єкти критичної економічної та соціальної інфраструктури противника.

Отже, можливо зробити висновок, що розвиток технологій та демографічна і економічна ситуації в найближчих роках, імовірно, сприятимуть веденню війни на виснаження. Позиції сторін вздовж лінії бойового зіткнення все більше будуть слугувати для підтримання загальної парадигми війни на виснаження та для підтримання внутрішньої напруженості у країні. 

Натомість зростатимуть можливості масштабного та ефективного знищення економічного потенціалу і систем життєзабезпечення противника. Поєднання їх зі здатністю Росії проводити ефективні інформаційні операції виводить на припущення, що війна перейде на рівень можливого дистанційного знищення здатності країни до супротиву. 

Це означатиме зростання інтенсивності атак на інфраструктуру, енергетичні системи, транспортні вузли та інші ключові елементи державного управління і життєзабезпечення. Продовження інформаційних операцій на тлі необґрунтованих очікувань. Відтак стратегія війни буде спрямована не стільки на захоплення територій, скільки на виснаження ресурсів та можливостей противника, створення хаосу та як наслідок знищення здатності нації до супротиву. 

Отже, хочемо ми того чи ні, в 2023 році розвиток воєнних технологій у світі увійшов у новий цикл, і початком цього процесу стала російсько-українська війна, яка повністю вивела з обігу попередню парадигму застосування раніше відомих технологічних рішень. 

[BANNER4]

Скоріш за все, воєнно-технологічна революція, яка вже розпочалася, створює ідеальні умови для такого типу війни, як війна на виснаження . На мою думку, цей висновок дає можливість усвідомити основну та, ймовірно, єдину стратегію Перемоги для нашої держави в майбутньому. Вона буде полягати не тільки в роботі над лінією фронту, а й у формуванні системи "життєстійкості" країни та формуванні асиметричних спроможностей саме на основі технологічних рішень. 

Звісно, усе це буде можливим лише при абсолютному контролі ситуації на полі бою та протидії інформаційним загрозам. Не просто стійкість, а рішуча і своєчасна відповідь – це запорука нашої Перемоги.

Нас чекає попереду абсолютно нова війна. Війна за новими правилами. Але ми показали, на що здатні. Навіть у новій війні. Попереду формування принципово нової доктрини ведення сучасної війни. Ця доктрина сьогодні формується саме на полях російсько-української війни. 

Повністю погоджуюся з доктором Шоном Макфейтом: ꞌꞌПоловина Перемоги – це розуміння того, який вигляд вона має… Мізки важливіші за грубу силуꞌꞌ.

Валерій Залужний