— Ми не можемо зарахувати вас до льотної школи за станом здоров’я.
— Тоді в ППО. Якщо я не літаю — ніхто не буде літати!

Дані соціологічних досліджень показують, що переважна більшість росіян, особливо у Москві, взагалі не відчувають, що йде війна.  Приблизно 80% мають або нормальний або чудовий настрій, 70% вважають, що країна рухається у правильному напрямку і тільки 17% не згодні з цим. Більш того, масові оцінки економічної ситуації говорять про те, що повсякденне життя для більшості населення РФ, і насамперед для людей з невеликим достатком, за ці три роки покращилось. Теж саме стосується еліти.  Ніхто не тисне на керівництво РФ задля припинення війни. У нас, українців, як каже Трамп, немає "гарних карт".  

Між тим, ми можемо дуже невеликими ресурсами створити дуже незручну ситуацію для населення, еліт і бізнесу РФ, закривши авіаперельоти з московських аеропортів повністю чи майже повністю, як це було 6 липня.

Пропозиція

Запровадити стратегію дестабілізації московської авіаційної інфраструктури через:

• Цільові удари по військових об’єктах у Московській області, не зачіпаючи цивільні аеропорти ,
• Регулярне створення умов для тривог, зупинок, скасувань рейсів або перенесень рейсів (включаючи поширення інформації про ненадійність авіапольотів серед населення РФ)

Мета — зробити авіаперельоти непередбачуваними та незручними , що поступово змінить поведінку користувачів та тиснутиме на еліти.

Головна перевага цього підходу полягає втому, що

1. Суттєві ресурси потрібні тільки на перші два тижні , далі ситуацію можна підтримувати раз на тиждень, а с часом і рідше.
2. Дрони для включення режиму "ковер" в аєропортах і відміни рейсів потрібні наібільш дешеві , це можуть бути й імітатори.

З початку повномасштабного вторгнення Росії авіатранспорт України повністю зупинено. Водночас Російська Федерація зберігає повноцінне внутрішнє авіасполучення, зокрема через московський авіаційний вузол, який у 2024 році перевіз понад 55 млн пасажирів . Очікуваний ефект від закриття московських аеропортів:

Щоденні удари дронами потрібні тільки перші 5 днів , ще тиждень достатньо робити це через день, після цього протягом двох тижнів 1-2 раза на тиждень в непередбачувані дні. (більш точну стратегію можна вибрати шляхом опитувань населення щодо їх стратегій вибору маршрутів і засобів транспорту).  І все.  Цього достатньо, щоб зробити авіапольоти з Москви ненадійними і непередбачуваними, далі цю ситуацію треба буде тільки підтримувати у випадку, якщо авіаперевізки спробують відновити (раз на 7-10 днів). 

Це суттєвий удар не тільки по авіації, а й по всій інфраструктурі, що обслуговує рейси (торгівля, таксі, логістика тощо), навіть прямі збитки авіаперевізників можуть скласти 10 і більше млрд. доларів на рік, а збитки від порушення бізнесових зв’язків важко оцінити. Але головний ефект – психологічний.  Найбільш впливове російське населення, що проживає у Москві, політична і бізнес-еліта відчують, що війна має непрогнозовані і неприємні наслідки.  Перехід від авіаперевезень на інші види транспорту у такій великій за масштабами країні є суттєвою проблемою, яка буде постійно відчуватися. Тим більше, якщо час від часу будуть страждати і інші аеропорти.

Стратегія дестабілізації авіаційної інфраструктури як елемент довгострокового психологічного, економічного та політичного тиску на керівництво РФ є, на мою думку, досить ефективним методом стимулювання до переговорів про припинення вогню. Вона по-перше, відносно дешева, по-друге, має мінімальний ризик для цивільного населення (що важливо для наших міжнародних стосунків) і високий асиметричний ефект.  Звісно, військово-політичне керівництво країни краще розуміє ситуацію і може мати вагомі аргументи проти того, щоб це робити систематично.   Я тільки думаю, що вони можуть переоцінювати затрати, які на це потрібні, і хочу підкреслити, що суттєві затрати потрібні лише на 1-2 тижні.

Володимир Паніотто , президент Київського міжнародного інституту соціології, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"