Міністерство культури та стратегічних комунікацій України додало нові елементи до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на МКСК.

До нематеріальної культурної спадщини увійшов весільний обряд заплітання долі, традиція випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині, а також традиції храмового свята на Трійцю у селі Шульгинка Луганської області.

Заплітання долі

Обряд «Заплітання долі» – це давній символічний звичай, який побутував і  відроджується на Стрийщині Львіської області та в інших частинах українських Карпат. Він пов’язаний із побажаннями щасливої долі молодій людині – дівчині або хлопцеві – перед важливими життєвими змінами: весіллям, дорослішанням, посвятою в певний статус.

Центральна дія – заплітання кіс (для дівчини) або символічне сплітання стрічок, ниток, трав – як уособлення життєвого шляху, який формують або «заплітають». На Стрийщині традиція тісно переплетена з весільною обрядовістю: останнє дівоче заплітання коси перед одруженням, після чого заплітається вже «жіноча доля».

Наразі обряд відроджується в деяких громадах як частина етнофестивалів, весіль, дівич-вечорів чи молодіжних ініціацій. Його адаптують під сучасні потреби, зберігаючи символічну суть: передання благословення та формування життєвого вектора.

Традиція випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині

Традиція випікання різдвяних пряників на Слобожанщині сягає своїм корінням у давнину. Пряники-оберіги уособлюють достаток, щастя та добробут у родині.

Зазвичай пряники випікалися у вигляді різних фігурок: тварин, птахів, зірок, ангелів, а також символів достатку – колосків, підков, тощо. Кожна форма мала своє значення, а рецепти та способи декорування передавалися з покоління в покоління, стаючи своєрідним родовим кодом.

Випікання різдвяних пряників на Слобожанщині розпочиналося заздалегідь до Різдва, і в ньому брали участь усі члени родини, особливо жінки. Тісто для пряників готували з додаванням різноманітних прянощів (кориці, гвоздики, імбиру), що надавало їм особливого аромату та дозволяло довго зберігатися.

Прикрашали пряники різнокольоровою глазур'ю, створюючи складні візерунки та малюнки.

Особливе значення має традиція дарування цих обрядових пряників. Ними обмінювалися між родинами, дарували дітям, хрещеникам, сусідам та тим, хто приходить колядувати. Пряники були символом щирих побажань щастя, здоров'я та добробуту, а також знаком поваги та любові.

Традиції храмового свята на Трійцю у селі Шульгинка Луганської області

Свято Трійці, або Зелені свята, є одним із найважливіших у православному календарі. У селі Шульгинка воно набуло особливого значення та перетворилося на храмовий день. Традиції цього свята передавалися з покоління в покоління, формуючи унікальний місцевий колорит.

Храмове свято на Трійцю у Шульгинці – це не лише церковна служба, а й цілий комплекс обрядів, які поєднують християнські та дохристиянські вірування. Це день, коли мешканці села збираються разом, аби вшанувати пам'ять предків, подякувати за врожай та попросити благословення на майбутнє.

Традиції храмового свята на Трійцю у Шульгинці включають:

Прикрашання осель та храму зеленню: Напередодні свята будинки та церква прикрашаються свіжою зеленню – гілками дерев, травами, квітами. Це символізує оновлення природи, життєву силу та зв'язок з предками.

Урочисті богослужіння: Центральною подією є святкова літургія в храмі, яка збирає всіх мешканців села та гостей. Під час служби освячуються зілля та квіти, які потім зберігаються як обереги.

Спільні трапези та гуляння: Після церковної служби громада збирається на спільні трапези, де діляться святковими стравами. Обов'язковими є народні гуляння, пісні, танці та ігри, що сприяють єднанню та веселощам.

Відвідування могил предків: У цей день також прийнято відвідувати кладовища, прибирати могили та поминати померлих родичів, що підкреслює глибокий зв'язок між поколіннями.

Ворожіння та обряди на майбутнє: Деякі елементи традиції включають давні обряди та ворожіння, пов'язані з майбутнім врожаєм, долею та добробутом.

Як відомо, перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України був започаткований у 2012 році.

Нагадаємо, до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (МКСК) надійшла інформація про незаконні роботи на об’єкті культурної спадщини – залишках палацу останнього гетьмана України Кирила Розумовського, зведеного наприкінці XVIII століття, які тривають попри попередню заборону.