Спочатку як загроза їх застосування. Якщо це не стримало, то вже саме застосування санкції обмежує рухи та рішення, сповільнює, здорожчує, погіршує якість. І втретє, сама перспектива зняття застосованих санкцій може мотивувати на зміну поведінки (хороший останній приклад Сирія).

Аналогічна рамка з тарифами. Загроза 100-500% тарифів до покупців російської нафти – це спроба отримати результат на першому рівні. Грем та Блюменталь реєструють законопроєкт про 500% тарифи на країни-покупці російської нафти та проводять адвокаційну кампанію у тому числі на європейському континенті.

Трамп, після відмови Путіна вести перемовини, оголошує, що введе тарифи на такі країни, якщо РФ не укладе угоду про припинення вогню. Рютте фахово підхоплює пас від Трампа. Називає конкретні країни: Індія, Бразилія, КНР.

Зустрічається з конгресменами та сенаторами, закликаючи їх комунікувати напряму з трьома країнами, доносячи думку, що у них є два варіанти:

1. або Індія, Бразилія та КНР дотискають РФ на припинення вогню;
2. або відмовляються від російської нафти.

Лідер більшості у Палаті представників закріплює це заявою, яку коротко можна описати так: як тільки Трамп скаже прийняти законопроєкт – ми приймемо. Індії, КНР та Бразилії дають 50 днів.

Рівно стільки часу залишилося до саміту ШОС у Пекіні. В інтересах США, Індії та Бразилії, щоб ця санкція спрацювала на першому етапі. Це сценарій найменших втрат. КНР зацікавлена в тому, щоб обхитрити Білий дім та, продовжуючи війну, довго не допускати запровадження тарифів на покупців російської нафти. В інтересах РФ просто продовжувати вбивати людей.

А що нам робити? Теж саме, що ці три плюс роки: бути готовими до будь-якого сценарію та продовжувати вигризати перемогу.