У 2025 році в Росії запрацювала нова схема для відправки найманців на фронт – «Доброкор». Таким чином на російську війну в Україні могли вирушити вже понад півтори тисячі осіб. Вони поповнили підрозділи «Добровольчого корпусу» – структури, створеної на основі «ПВК «Редут» і підконтрольної Головному розвідувальному управлінню (ГРУ) Росії. У потенційних найманців є вибір: укласти контракт за старою системою «Редут» або за новою – «Доброкор».

Перша дозволяє розірвати контракт у будь-який момент, але не дає соціальних гарантій.

Друга обіцяє легальний статус військового з доступом до соціальних пільг і регіональних виплат, але розірвати такий контракт до закінчення строку неможливо. Втім, виплати вдається отримати далеко не завжди.

Розслідувальний проєкт (телеканалу «Настоящее время» та Російської служби «Радіо Свобода») «Система» з’ясував, як працює система найму, вербувальники якої збирають «витратну живу силу» по всій Росії.

«Триває набір у ДРШБр «Святий Георгій» «Союзу добровольців Донбасу» (за системою «Редут») за різними військовими спеціальностями», – так починається стандартне оголошення про набір до складу так званого добровольчого формування, опубліковане ще в грудні 2024 року. Замість «Святого Георгія» можна підставити назву майже будь-якого з понад двох десятків російських найманських загонів.

Але вже навесні 2025 року в подібних оголошеннях з’явилася альтернативна можливість: тепер вирушити на війну в Україні у складі так званих добровольчих підрозділів можна не лише за згаданою системою «Редут», а й за раніше невідомою системою «Доброкор».

Назва «Доброкор» – це скорочення від «Добровольчого корпусу» Міноборони. Цю структуру було створено у 2023 році на базі «ПВК «Редут», і вона об’єднала десятки підрозділів найманців, які комплектувалися за «редутівською» системою. Куратором і фінансовим центром «ПВК «Редут» і, відповідно, «Добровольчого корпусу» виступає ГРУ – це з’ясували раніше «Система» та «Схеми» у спільному розслідуванні.

На сайті «Доброкору» перераховано 27 підрозділів, до яких набирають за новою схемою. Найвідоміші з них: пов’язані з 16-ю бригадою ГРУ «Вовки», «Тигр» і «Рись», православно-патріотичний «Невський», штурмова бригада «Ветерани» (носять шеврони із зображенням Путіна), навколофутбольна «Еспаньйола» і козацький «Дон», а також бригада «Святий Георгій», створена під егідою «Союзу добровольців Донбасу» («СДД»). Усі вони раніше входили до «ПВК «Редут».

Як ГРУ створило «Добровольчий корпус»

15 лютого 2023 року спеціальним наказом №67 Міністерство оборони Росії закріпило єдиний принцип комплектування загонів на війну. Через два тижні відомство видало непублічний наказ про створення «Добровольчого корпусу». Його кістяк склали розрізнені підрозділи найманців, що входили до системи «ПВК Редут». У червні того ж року міністр оборони Сергій Шойгу наказав командирам цих формувань підписати контракти з Міноборони.

Голова ПВК «Вагнер» Євген Пригожин відмовився підписувати угоду, а згодом влаштував збройний заколот (через два місяці після чого – у серпні 2023 року – загинув у авіакатастрофі – ред.). На відміну від Пригожина, командири «редутівських» загонів підписали контракти з Міноборони вже до 1 липня 2023 року. Цей день вважається офіційною датою заснування «Добровольчого корпусу».

Головний куратор «Добровольчого корпусу» – заступник голови ГРУ, генерал-лейтенант Володимир Алексєєв. Попри регулярні чутки про його можливу відставку, у 2025 році він, судячи з усього, продовжує керувати «корпусом» і вручати нагороди бійцям.

Ще один високопосадовий командир «корпусу» – колишній полковник ГРУ і ексмер Тамбова Олексій Кондратьєв. Навесні 2022 року він відновив військову кар’єру, очоливши добровольчу «казачу» бригаду «Дон». (Після розслідування проєкту «Схеми» («Радіо Свобода») Служба безпеки України розпочала кримінальне провадження про цей російський підрозділ за фактами порушення законів і звичаїв війни). У 2023 році ця бригада стала частиною «корпусу», як і решта «редутівських» загонів.

У «корпусі» діє жорсткий принцип «єдиноначальності», але процес ухвалення рішень відрізняється від звичного військового, розповідав в інтерв’ю для сайту «Доброкор» заступник командира «корпусу» з військово-політичної роботи генерал-лейтенант Анатолій Бібілов – ще нещодавно президент окупованого регіону Грузії, республіки Південна Осетія, і людина з військовим минулим у Росії.

За його словами, «корпус» вирізняється принципом гнучкого управління, коли підрозділи спілкуються не через штаб, а безпосередньо один з одним. Також командування може «у найкоротші строки» змінювати структуру об’єднання та окремих формувань. «Корпус – це дуже живий, рухливий організм», – підсумовує Бібілов.

Підрозділи «Добровольчого корпусу» воюють практично на всіх напрямках фронту: Харківському, Донецькому, Луганському, Запорізькому, Херсонському. Вони брали участь і в боях за Курську область, зокрема в операції «Потік» під Суджею, яка стала культовою серед Z-аудиторії, коли російські військові зайшли в тил ЗСУ через газову трубу.

Один «корпус» – дві системи

Щоб розібратися у відмінностях «Доброкору» від «Редуту», кореспондент «Системи» зв’язався з вербувальниками різних загонів, представившись потенційним рекрутом (їхні телефони є у відкритому доступі – подзвонити їм може будь-хто). Ми також проаналізували відкриті дані та телеграм-чати, де спілкуються російські військові та їхні родичі.

На війну можуть відправити чоловіків віком від 18 до 55 років та жінок від 18 до 45 років (жінок направляють служити в медичні підрозділи). Навчання на полігоні триває від 10 днів до двох тижнів. Мінімальний термін контракту – пів року, також є можливість укласти контракт на вісім місяців або на рік.

У більшості випадків відбір проводять за однаковою схемою. Боєць зв’язується з вербувальником, проходить попередню співбесіду, надсилає документи і проходить медичну комісію. Далі підписує контракт із Міноборони РФ, у якому йдеться, що його скеровують до одного з «Добровольчих загонів» – без уточнення підрозділу.

Після цього рекрут вирушає на полігон у Муліно (Нижньогородська область), де розташований центр підготовки «Доброкору». Там він проходить навчання і після цього – остаточний відбір: бійця розподіляють у той чи інший загін.

Зарплати, бонуси, соціальні гарантії

«Доброкор» частково запозичив організаційну структуру «Редуту», але перевів її на рейки формальної державної системи. Головна відмінність – повна легалізація. Бійці «Редуту» спочатку підписували лише угоду з приватною компанією, а контракт із Міноборони – уже після прибуття на позиції. У «Доброкорі» ж контракт підписують ще до навчання.

Через це відрізняються і гарантії. Бійці «Доброкору» з першого дня вважаються військовослужбовцями. Це означає, що їм одразу йдуть виплати, страховка, соцпакет. Їм офіційно оформлюють інвалідність у випадку поранення, дають статус учасника бойових дій, а в разі загибелі – компенсації рідним. У «Редуті» ж ці питання вирішуються в «ручному режимі» – комусь щось оформили, а комусь ні.

Ще одна відмінність – фіксована зарплата. У «Редуті» вона сильно різнилася, залежно від загону, і коливалася від 150 до 300 тисяч рублів (від 1 900 до 3 850 доларів США) на місяць. У «Доброкорі» ж усім платять однаково: 204 тисячі рублів (2 615 доларів США) і бойові виплати. Суми бойових теж однакові – 8 тисяч за день участі в бойових діях, 50 тисяч – за поранення, 3 мільйони – компенсація родичам загиблого. Ці самі суми отримують і мобілізовані.

Водночас у «Редуті» зберігся потужний інститут «премій» – бійцям дають гроші за ліквідованих, за знищення техніки, за взятого «язика». У «Доброкорі» такої системи немає – це вважається неетичним. Хоча командири підрозділів можуть самостійно виписувати премії «за особливі заслуги».

У «Редуті» також завжди існувала проблема не лише з отриманням соціальних пільг, а й із зарплатами. В російських соцмережах можна знайти безліч схожих коментарів родичів. Часто люди не знають, як зв’язатися з керівництвом «ПВК» через невиплачені зарплати або гроші, обіцяні за контрактом у разі поранення чи загибелі бійця.

«Люди тікають»: проблеми з плинністю кадрів

Попри кращі умови, «Доброкору» складно утримати бійців. За словами кількох співрозмовників «Системи», плинність кадрів у «корпусі» дуже висока. Люди приїжджають, проходять підготовку, потрапляють у підрозділ – і майже одразу намагаються звільнитися. Деякі не доїжджають навіть до фронту, а повертаються додому після полігону.

Причини різні. По-перше, багатьох приваблює лише зарплата – а коли з’ясовується, що треба воювати, бажання зникає. По-друге, у «Доброкорі» більше бюрократії, ніж у «Редуті»: щоб перевестися, взяти відпустку чи вирішити побутове питання, потрібно йти офіційним шляхом, а не «через батю».

У приватних чатах військових та їхніх родичів постійно з’являються скарги: хтось не може розірвати контракт, когось не пускають додому, когось не оформлюють належним чином. Дехто порівнює ситуацію з мобілізацією, тільки «добровільною».

Майбутнє «Доброкору» і його роль у російській армії

Попри проблеми, «Доброкор» розглядають як спробу зробити найманство у війні проти України більш організованим і легальним. Ця структура дозволяє Міністерству оборони Росії «відбілити» добровольчі загони, водночас зберігаючи можливість швидко мобілізувати «живу силу» для фронту.

З огляду на жорсткий контроль із боку ГРУ, «Доброкор» є інструментом розширення впливу військової розвідки всередині збройних сил і створення паралельної системи комплектування, яка обходить традиційну військову бюрократію.

Чи зможе «Доброкор» стати повноцінною заміною для контрактної служби – питання відкрите. Поки що це гібридна структура з численними проблемами і суперечностями, яка виконує функцію «буферної зони» між регулярною армією і мобілізацією.

Що відомо про кількість і роль найманців?

Понад 18 тисяч людей вступили до так званих добровольчих підрозділів Росії у першій половині 2025 року, тоді як понад 210 тисяч нових контрактників поповнили лави армії, повідомив колишній президент Росії Дмитро Медведєв, нині заступник голови Ради безпеки російського керманича Володимира Путіна, на засіданні 2 липня. Яніс Клюге, експерт Німецького інституту міжнародних і безпекових питань, оцінив, що друга цифра є дещо меншою – близько 190 тисяч.

Що чекає на найманців? Про їхню роль у війні проти України відверто говорить депутат Держдуми РФ, колишній вантажок угруповання «ДНР» Олександр Бородай: минулого року в мережу потрапив аудіозапис його розмови (депутат підтвердив її справжність). Бородай стверджує, що генерали сприймають добровольців як «піхоту другого сорту» і порівнює їх із ландскнехтами (німецькі найманці епохи Відродження; на відміну від офіцерів, їх вербували переважно з бідних верств населення). За словами депутата, головне завдання цих частин – максимально відволікати на себе увагу і «виснажувати живу силу противника», поки в тилу регулярні армійські частини готуються до «головного напряму» наступу. У тій самій розмові Бородай підсумовує: «[Добровольці] – це просто жива сила, яка йде в розхід».

Попри високі цифри набору, озвучені Медведєвим, вербувальники «Доброкору» чіпляються за кожного кандидата. «То що вирішили? Чекаємо на вас», – таке повідомлення у ніч проти буднього дня отримав кореспондент «Системи» від рекрутера підрозділу «Вовки». На той момент журналіст уже кілька днів ігнорував прохання вербувальника надіслати скан свого паспорта.

За різними підрахунками, середній термін життя російського новобранця в Україні становить від одного до двох місяців.

Данило Бєловодьєв, «Система»: проєкт розслідувань