1. Північно-Слобожанський (він же Сумський) напрямок

На цей напрямок противник перегрупував додаткові сили та засоби, намагаючись за їх допомогою відновити свій активний наступ у прикордонній смузі Сумської області України. В свою чергу, ЗСУ намагаються повністю зупинити просування противника й при нагоді суттєво скоротити його вклинення. На даний момент жорсткі ближні бої точаться практично по всьому периметру вклинення противника, але поки що, жодна зі сторін не змогла досягти значного прогресу у своїх цілях.

Командування Курського угруповання сил противника, очевидно, зосереджує основні свої зусилля з рубежу Яблунівка – Юнаківка, у загальному напрямку на Храпівщину, а також по напрямку Локня – хутір Садки, намагаючись повністю зайняти Юнаківку та східну частину великої лісової зони, розташованої на схід та південний схід від Юнаківки.

З цією метою, 76-та десантно-штурмова дивізія (дшд) противника, що діяла на цьому напрямку майже у повному складі, очевидно, була посилена додатковими штурмовими підрозділами зі складу 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд). Принаймні тут вже фіксуються підрозділи з її 51-го та 137-го парашутно-десантних полків (пдп).

Водночас командуванню противника доводиться вести вперті бої за утримання своїх позицій в районі Костянтинівка – Володимирівка – Новомиколаївка – Олексіївка, у східній частині свого вклинення, де передові підрозділи ЗСУ досить активно контратакують противника (за останні 2 тижні українським військам вдалося звільнити Андріївку, Кіндратівку, вклинитися в бойові порядки противника на схід від Олексіївки та прорватися на Новомиколаївку).

Тут діє 155-та окрема бригада морської піхоти (обрмп), неповний батальйон 200-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), а також ряд «порепаних» штурмових підрозділів, що входять до складу 30-го та 1443-го мотострілецьких полків (мсп). Ці сили та засоби противника, вочевидь, досить «знекровлені» внаслідок значних втрат, яких вони зазнали раніше. З метою «стабілізації обстановки» та відновлення положення на цьому напрямку противник додатково перегрупував десь півтора тижня тому низку підрозділів 40-ї обрмп, які вже були введені у бій.

Крім того, на сусідній ділянці, між Новомиколаївкою та Яблунівкою, противник, поповнивши передові (штурмові) підрозділи 11-ї та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр), а також посиливши їх окремими штурмовими групами зі складу 1443-го мсп, продовжив атаки у напрямку Яблунівка – Варачине, прагнучи, переправившись через річку Снагість, зайти в тил контратакуючим у північному напрямку підрозділам Збройних Сил України.

Станом на ранок 20.07.2025 противник мав просування в середньому на 150-200 метрів в районі Яблунівки, Олексіївки та в північній частині лісу в напрямку хутора Садки.
Своєю чергою, ЗСУ просунулися приблизно на таку ж відстань на північний схід від Кіндратівки, у бік Золотарівського заповідника, а також у районі тих же Яблунівки та Садків.

Також тривають запеклі бої в районі російського села Тьоткіно, де противник, вочевидь, намагається змусити підрозділи ЗСУ відійти зі східної околиці села Тьоткіно шляхом просування своїх передових підрозділів у напрямку Зоря – Безсалівка.

На даний момент противнику вдалося просунутися від лінії державного кордону вздовж обох берегів річки Вольфа до північної околиці Безсалівки (близько 0,8-1 км), де він намагається закріпитися. Тут діє 56-й десантно-штурмовий полк (дшп) зі складу 7-ї дшд, а також частина 217-го пдп зі складу 98-ї пдд, який перекинули сюди з Краматорського напрямку для «відновлення положення».

2. Південно-Слобожанський (він же Харківський) напрямок

Противник намагався атакувати в межах міста Вовчанськ (128-а омсбр зі складу 44-го армійського корпусу/АК), а також у напрямку села Вовчанські Хутори, на схід від міста (ймовірно, силами штурмових груп одного з мотострілецьких полків 72-ї мотострілецької дивізіїмсд 44-го АК, найімовірніше 41-го мсп). Йому вдалося просунутися в бік Вовчанських Хуторів на відстань близько 200 метрів. Крім того, противник продовжував спроби вклинитися у прикордонну смугу Харківської області у напрямку населеного пункту Бологівка, проте безуспішно для себе.

3. Лиманський напрямок

Командування противника продовжує докладати зусиль для прориву оборони ЗСУ силами угрупування військ (УВ) «Запад» (20 загальновійськова армія/ЗВА + частина сил 2-ї мсд зі складу 1-ї танкової армії/ТА) з плацдарму на річці Чорний Жеребець до річки Оскол (у напрямку Нове – Лозове та Новомихайлівка – Піски Радьківські), а також у напрямку Лимана та населеного пункту Дробишево.

Крім того, 25-та ЗВА противника, на тому ж напрямку, вперто намагається згорнути всю оборону ЗСУ в залишках Серебрянського лісництва атаками вздовж річки, у загальному напрямку з півночі на південь.

Після просування тиждень тому до Карпівки та захоплення села Зелена Долина, особливих успіхів у смузі 20-ї ЗВА противник не мав. Однак в смузі наступу 25-ї ЗВА продовжується історія із проривом в північну частину села Торське (у район Вознесенської церкви) декількох штурмових груп 37-го «іменного» мсп противника (половина батальйонів і дивізіонів полку носять імена різних «героїв се-ве-о», які «передчасно» згинули у полях та лісах України) зі складу його 67-ї мотострілецької дивізії 25-ї ЗВА.

Судячи з усього, ті, хто прорвався, утримуючи частину села Торське, опинились частково ізольованими від решти підрозділів полку і мають дуже складну логістику (вода, продовольство та боєприпаси). Кілька останніх днів противник (підрозділи 67-ї мсд) намагався вперто прорватися до них з північного сходу, зумів просунутися у цьому напрямку на 1,5 км.

4. Слов'янський (він же Сіверський) напрямок

Командування 3-ї ЗВА противника продовжує свій «повзучий наступ» у напрямку Сіверська зі сходу та південного сходу. Вочевидь, протягом останнього тижня штурмові підрозділи 123-ї омсбр також долучилися до активних дій 6-ї та 127-ї омсбр цієї армії, які діють відповідно у напрямках Білогорівка – Григорівка та Верхньокам'янське – Сіверськ.

Протягом минулої доби її підрозділи, спільно із підрозділами 6-ї омсбр атакували передові позиції ЗСУ у напрямках Спірне – Івано-Дар'ївка та Берестове – Виїмка, мали певний результат – просунулися на північ від Івано-Дар'ївки, вздовж річки Суха Плотва на 2,2 км, а також у напрямку Верхньокам'янське – Сіверськ (до 1 км).

У зв’язку з цим, думаю, що найближчим часом противник спробує повністю взяти під контроль населений пункт Переїзне та атакувати село Званівка вздовж східного берега річки Бахмутка, намагаючись прорватися на Сіверськ з півдня.

5. Торецький напрямок

Командування 8-ї та 51-ї ЗВА противника продовжують свої спроби прориву з півдня на ближні підступи до Костянтинівки, намагаючись обійти водосховище Клебан Бик із заходу та сходу відповідно.

З цією метою 20-та мотострілецька дивізія та частина сил 150-ї мотострілецької дивізії 8-ї ЗВА вже тиждень ведуть запеклі бої за Яблунівку та Олександро-Калинове, але за останні кілька днів успіху не мають. Раніше їм вдавалося лише кількома штурмовими групами зачепитися за західну частину Яблунівки й просунутись до Олександро-Калинове з півдня.

Своєю чергою, 51-ша ЗВА наполегливо намагається наступати у напрямку Торецьк – Щербинівка та просунутись у напрямку Деліївка – Біла Гора. У районі Щербинівки, очевидно, противник має справу з досить потужним вузлом оборони ЗСУ, адже вже кілька тижнів не може просунутися далі вулиці Короленка в Торецьку.

Однак у напрямку Диліївка – Біла Гора має певний результат – силами передових підрозділів 4-ї омсбр, якій були придані два «мобілізаційних» полки, противник просунувся в бік Олександро-Шультине на відстані до 1 км, вздовж залізниці.

6. Покровський напрямок

Ситуація на північний схід від Покровська та на північ від Мирнограда продовжує загострюватися. Очевидно, що командування угрупування військ (УВ) «Центр» противника ввело додаткові сили та засоби у напрямку Федорівка – Суворове, а також Разіне – Родинське, зокрема, передані йому зі складу 51-ї ЗВА. А саме 1-шу та 9-ту омсбр. Ці формування вважаються одними з кращих у російській 51-й ЗВА (колишній «1-й армійський корпус НМ ДНР»), і саме вони зараз намагаються обійти Мирноград і Покровськ з півночі і північного сходу. Протягом останніх 2-х діб противник мав просування на вищезазначених напрямках до 1,2 км та до 2,3 км відповідно.

Праворуч, прикриваючи фланг цих бригад, у напрямку Попів Яр – Полтавка та Новооленівка – Русин Яр повільно, але вперто «повзуть» штурмові підрозділи 20-ї мсд 8-ї ЗВА (242-й та 255-й мсп), які мали просування на 250-300 метрів на південний захід від Степанівки.

Після того, як командування УВ «Центр» наростило свої зусилля частиною військ (сил) 51-ї ЗВА на північ та північний схід від Мирнограда, відповідно активізувалася й 2-а ЗВА противника, яка раніше «зблокувала» сам Покровськ з півдня. 30-та омсбр з її складу, за підтримки штурмових підрозділів 1435-го мсп, атакувала в напрямку Піщане – Звірове, зумівши «зачепитися» за південну частину останнього, просунувшись на 1,6 км.

Своєю чергою, на південний захід від міста 41-ша ЗВА за підтримки частини сил тієї ж 2-ї ЗВА намагається вийти на рубіж Муравка-Новомиколаївка, діючи з двох напрямків – атакуючи силами своєї 35-ї омсбр, як зі сходу, по обидва береги річки Солон, так й з півдня, з боку Котлярівки. На цьому напрямку противник просунувся до 1,5 км.

Також противник, очевидно, прагне вийти на рубіж Молодецьке – Удачне, атакуючи ці населені пункти з півдня силами 15-ї омсбр (2-а ЗВА), протягом останніх 3-4-х діб йому вдалося вийти на західну околицю Удачного та перерізати дорогу Покровськ-Межова на захід від Удачного, просунувшись на 2,8-3 км з півдня.

Таким чином, виходячи з крайніх змін на Покровському напрямку, варто зробити висновок, що командування УВ «Центр» противника форсованими темпами намагається закінчити «підготовчі заходи», щодо штурму цього району оборони ЗСУ. Обидві загальновійськові армії цього угруповання (41-ша і 2-га ЗВА), посилені значною частиною військ (сил) 51-ї ЗВА та рядом інших сил і засобів, зосереджують свої зусилля саме на флангових напрямках даного району оборони, готуючись до зайняття найбільш вигідних з оперативно-тактичної точки зору районів і рубежів.

Крім того, очевидно, що штурм самого міста не за горами. «Пробні», фронтальні атаки з півдня та південного сходу в бік Покровська свідчать про те, що у ворога також є певний задум у цьому плані, який, очевидно, містить елемент так званого «сковування» сил та резервів угруповання ЗСУ на внутрішніх флангах «оточеного» міста.

Тому, на мою глибоко суб'єктивну і дилетантську думку, навряд чи варто «заганяти» значні сили і засоби в сам Покровськ для його оборони, як це було в більшості попередніх випадків різних «фортець». Адже, в такому випадку, вони з самого початку будуть поставлені у невигідне і вразливе для себе положення, з мінімальними шансами утримати цю ділянку оборони в ході відбиття одночасних атак противника з обох флангів.

Існує набагато більш ефективний і менш витратний в усіх відношеннях спосіб (метод) не допустити захоплення противником потрібного району оборони, який він має намір охопити (оточити). Бо в такому разі зосередження і розгортання ударних груп (угруповань) військ противника явно відбуватиметься не в «сферичному вакуумі», а на флангах. Тобто у тих районах і на тих рубежах, які можна більш-менш точно визначити заздалегідь.

Наступний огляд буде повністю присвячений найбільш проблемному та «гарячому» напрямку для ЗСУ на даний момент – Новопавлівському (він же Південно-Донецький). Так як ситуація там дуже критична, що вимагає окремої розмови.