Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Іллю Підгайного.

Старший лейтенант Ілля Підгайний на позивний Полтава загинув 16 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на повідомлення дружини Іллі Христини Підгайної.

Ілля Підгайний народився 8 серпня 1997 року у Києві. Олена Підгайна, мати захисника, каже, він був цікавий, дотепний, а ще дуже добрий, лагідний… «У першому класі він зробив зауваження вчительці: «Ви не маєте права ображати дівчинку. У неї є права дитини». «Хто тобі таке сказав?», – спитала вчителька. «Ніхто, в щоденнику на останній сторінці написані права дитини», – відповів Ілля», – пригадує мама Іллі. 

У пʼятому класі Підгайний заявляв «я знаю як будуть звати моїх дітей – Ілліч та Іллівна».

За словами матері, Ілля багато читав, змалечку знав, ким буде і право «було у нього в крові». Бакалавра права він отримав в КНУ ім. Шевченка, а потім раптово заявив, що далі хоче навчатися в УКУ у Львові. Мама каже, була проти, але підтримала сина. Він був у захваті від УКУ, від спілкування з викладачами, від іншої атмосфери вузу та стилю викладання. Він знайшов там друзів і дуже пишався цими відносинами.  

Коли настав 2022 рік, Ілля та його старший брат Микита зібралися у військо. «Я волала «Чому обидва?» Він спокійно сказав: «Мама обирай, хто залишиться? Дівчатка народжують, хлопчики – захищають» я просто тихо плакала. Його батько мені пообіцяв, що він їх благословив і з ними нічого не трапиться. Я просила старшого сина бути разом, він заперечив – краще окремо», – пригадує Олена Підгайна.

«Я прийняв рішення, що піду на війну ще 25 листопада 2018 року – коли Росія атакувала українські кораблі в Азовському морі. Тоді я зрозумів, що якщо почнеться повномасштабне вторгнення, піду на війну. Через 3 роки так і вийшло – я зібрав наплічник 15 лютого, і вже 25 лютого 2022 пішов у військкомат», – поділився Ілля у короткому інтервʼю для рідної Школи права. 

Ілля тоді казав, що не розглядав жодного іншого рішення – ні евакуації, ні волонтерства, ні очікування: «Мотив був простий: на нас напали – треба захищатися». 

Ілля ділився, що війна змінила його бачення світу: «Я побачив, наскільки крихке людське життя. Там, де відсутнє відчуття порядку, люди ведуть себе зовсім по-іншому, навіть найінтелігентніші і цивілізовані люди. Права людини, не підкріплені силою і готовністю її застосувати, – це лише декларація. Щоденні виклики на фронті допомагають долати, в тому числі, навички, здобуті в УКУ – емпатія та здатність бачити людяність навіть у тих, хто пережив страшні речі. А головне, що тримає – це бажання, щоб ні моя сімʼя, ні сотні тисяч невинних людей не пройшли через те насилля, яке несе Росія».

У одному з інтервʼю Ілля розповідав, що від початку великої війни воював у 205-му батальйоні ТРО. Перші дві Бахмутські ротації (літо 2022 та зима 2023) пройшов солдатом, у піхоті був гранатометником і оператором ПЗРК. У 2023 мав довший період відновлення, паралельно збивали шахеди. Навесні 2023 отримав звання офіцера і займався адміністративною роботою.

«Листопад-грудень 2023 – Куп‘янський ліс, найкривавіша ротація. Перше півріччя 2024: відрядження, де я познайомився з чудесним світом розвідки. Повернувся у рідну частину де пару місяців позаймався FPV дронами і я займався би ними далі, але з бюрократичних причин довелось перейти на офіцерську посаду – так знову почав займатись розвідкою», – розповідав Ілля про свою службу. 

Колишній заступник прокурора області та ексначальник управління Офісу Генерального прокурора, а нині – радник міського голови Ічні Олег Підгайний, батько Іллі написав: «Мій Син – Ілля. Моє Серденько! Загинув у бою 16 липня 2025-го на Харківщині. Невимовний біль! Неймовірний, неосяжний, невиліковний… Нереальний. Зовсім не нескромно мені стверджувати, що Ілля є Гордістю і Честю Нації. Син, Брат, Чоловік, Онук. Багатьом – щирий Друг. Був, є і буде! Маю одну велику мрію, навіть більшу за Перемогу України в цій війні з мордором. Бажаю, щоб ота велика пляма на глобусі, кольору лайна, або – країна-гній, перетворилася на вічну мерзлоту. Щоб повиздихав увесь тамтешній гнус, планктон та інфузорії.  Пам’ятатимемо Іллю. Старшого лейтенанта Сил оборони України. Він давав близьким та друзям багато тепла та любові. Слава Україні!». 

«Я добре пам’ятаю Іллю. Не тому, що він якось приковував увагу. Ні, Ілля був спокійний і навіть дещо відсторонений. Порівняно зі своїми одногрупниками, не намагався бути серед перших, не поспішав завойовувати твою увагу і прихильність. Тому я був навіть дещо здивований, коли довідався, що Ілля був серед перших, хто пішов на фронт добровольцем – у перший же день повномасштабного вторгнення. Ілля нагадав мені героїв Толкіна, які керувалися принципом, що «не ми вибираємо час, в якому живемо, ми можемо лише вирішувати, як жити за часів, які вибрали для нас». Ілля вирішив прожити ці складні часи гідно. І віддав своє життя за друзів своїх… Ілля був надійним. Він був людиною надії. Світла пам’ять Героєві! Щирі співчуття дружині, батькам, рідним і друзям! Зі святими упокій…», – написав ректор УКУ Тарас Добко.

Керівниця Школи права УКУ Світлана Хилюк поділилася спогадами про Героя: «Ілля твердо і спокійно відстоював те, у що вірив і словом і ділом. Він ставав на захист тоді, коли вважав, що гідність є приниженою. Спокійно йшов проти течії. Вголос називав речі своїми іменами.

Ілля був небайдужий. Для нього мали значення люди. Його турбувало, що буде в його університеті, яке майбутнє чекає його країну. Ілля вірив, що треба брати відповідальність на себе і добре та чесно робити свою роботу, тоді все вийде.

А ще він вмів по-справжньому сміятися. Кожний набір студентів у нашій спільноті має якусь унікальну рису. Набір 2018 року, з яким до нас прийшов Ілля Підгайний, вмів радіти. Боже, як вони сміялися. По-доброму, щиро, витончено, до глибини душі, отим таким цілющим сміхом, що допомагає не сприймати себе та буденність аж надто серйозно. Він вмів сміятися очима і кутиками губ по-дитячому щиро і по-дорослому глибоко.

Ми спілкувалися востаннє 8 травня. Ілля радів створенню факультету права і мав ідеї, що б він міг викладати у нас після війни, що потрібно вчити студентів вже сьогодні з огляду на виклики воєнного часу, планував приїхати в УКУ… Спочивай з миром. Вічна пам’ять. Дякуємо за чин». 

Чин похорону старшого лейтенанта Іллі Підгайного відбувся у Києві 22 липня. Поховали захисника на Берковецькому кладовищі.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.