Оператори БПЛА та гармаші Нацгвардії використовують дрони та артилерію як єдину ударну силу: доставляють своїм боєприпаси і провізію та знищують ворожу військову техніку й піхоту

У них "грибочок" підіймається – у нас душа співає

– Наша основна задача – це знищення ворога. Окупантів ми нищимо незалежно від того, яким ресурсом це робимо. З цим справляються як FPV-шки, так і важкі борти. Особисто я літаю на "вампірах" та "кажанах". Кожен з них цікавий по-своєму. Але я починав роботу з "кажана", тому сказати, що "вампір" мені подобається більше, язик не повертається. Просто останній – трошки плавніше виконує рухи, їм легше маневрувати. А "кажан" більш "дерев'яний" в рухах. Але з цим можна змиритися і працювати як на тому, так і на іншому.

Про це розповідає військовослужбовець з позивним "Нуар". Він – оператор БПЛА 4-ї бригади оперативного призначення "Рубіж" Нацгвардії України.

– А що зараз тут відбувається?

– Операція "Магніт": витягуємо кулемет. Хлопці не встигли його забрати з собою, як евакуйовувалися з позиції. Лишили його там, на місці вигрузки-загрузки. Почали думати, як його звідти забрати. Виникла ідея "замагнітити" його: спробуємо магнітом звідти забрати.

– Магнітики збираєте?

– Так. Осколок зібрали, принесли "додому". 

– Мені моя робота подобається. Будь-які невдачі мене засмучують, тому всю роботу, яку дають, хочеться робити якісно. За мої дві ротації роботи на важких квадрокоптерах, доводилося використовували такі боєприпаси, як малі осколкові авіабомби МОА-900 і МОА-400, фугасні авіабомби. Більшу вагу бере "кажан". Він може потягнути максимальну вагу в 16-18 кг. Дві протитанкові міни запросто тягне. Ми, здебільшого, "розбирали" двома ТМ-ками укриття. В результаті такий "грибочок" підіймається. Коли я перший раз міну скидав, мені сильно сподобалося. Якщо йдеться про, скажімо так, знищення укриття, то з цим ми можемо справитися значно ефективніше. Але якщо йдеться про техніку, яка десь далеко їде, до якої ми не можемо підлетіти, то з нею швидше впорається FPV-шка.

– Дивись, зараз пробну скину. Подивлюся, що там по вітру у нас.

– Наша роль вона вже доволі розширена стала: ми починали зі скидання бомби на ворога, то нині почали займатися логістикою на передній край. Під'їхати туди часто неможна, тому стараємося піхоті передавати нашими бортами провізію, як найчастіше та найбільше.

Підземна фортеця: це не просто схованка, а система виживання

– Ось така печера. Її зроблено за допомоги перфоратора. Лопата потрібна для того, щоб викидати землю, точніше – глину. Капітальна споруда, якщо чесно. Небагато таких бліндажів особисто я бачила.

– Хлопці, до нас гостя!

– Ого, яка класна у вас "нора".

– Ось тут розташовано зону для операторів. Тут монітори, робоче місце. А тоді ще треба копати запасний вихід. На всіх позиціях є два виходи, на випадок, якщо завалюється центральний. Копаємо вручну: бере одна людина перфоратор у руки і б'є. Другий боєць насипає мішки, і ще двоє виносять на вулицю. Інакше поки що – ніяк. Якщо метр в глибину пройшов, то це багато – два куби. Це дві тони треба винести "на гору".

– Нічого, якщо навіть щось залетить? 

– Сюди точно нічого не прилетить. 

– А зверху?

– Витримає. Задля того ми це й робимо. Важко, довго, складно. Це не на дві-три людини копають. Йде постійна заміна людей: розвідники, танкісти, мінометники, артилеристи, навіть іноземець є з Колумбії. Без різниці: хто вільний і не залучений до чергування, то всі копають.

– Напевно, вам пілоти БПЛА вдячні будуть.

– Ми їм теж вдячні. Нині на них весь фронт тримається. Вони – номер один, і артилерія.

– У нас тут соловейко співає.

– У вас тут романтика.

– Він вас злякався.

– Як нас можна злякатися? Нам можна зрадіти, а не лякатися. Люблю, коли  тішаться нашому приїзду! До речі, як ви бігаєте тут?

– Як найшвидше!

Далека рука артилерії: ціль уражено, можна відпочити

"Старий", командир гармати Д-30, розповів, що наразі цілі підрозділу не змінились.

– Зазвичай все одно це піхота. Максимальна дальність пострілу становить 15-20 км. В середньому ми працюємо десь на 12-13. Дрони можна задіювати майже весь час, крім складних погодних умов. Тоді може працювати артилерія, а вона може працювати завжди. Інколи приходять запроси для того, щоб кинути декілька снарядів "на заборону". Це коли під'їжджає наша техніка, то слід дати пару боєприпасів на подавлення ворога, а потім ще пару снарядів, щоб техніка мала змогу спокійніше виїхати з зони враження. Або коли евакуація, щоб могли вийти з укриття й перенести пораненого – для них теж застосовуємо "подавлення ворожого вогню".

– Гармата! Постріл!

– Це ви що – на повну не працювали? Стільки пилу навкруги!

– Коли на повному – тоді взагалі нічого не видно, пилова атака.

– Ми зараз працювали по живій силі, по їхній піхоті. Відпрацювали вправно, ціль уражено. Коли скупчення піхоти, група людей від п'яти і більше, тоді ми по них б'ємо. На даний час механізовані штурми припинилися, тому що їх уражала наша артилерія ще на дальніх підходах.

– Противник зараз вирішив використовувати тактику малих груп, яка є найефективнішою у війні. Все одно, коли прилітає по бліндажу, навіть коли просто граната падає, це вже трохи деморалізує. Нині дуже складна війна, вона змінилася, особливо коли прийшли дрони. Складно виконувати бойові завдання, щоб не залишитися непоміченим.

– На початку війни не було такого, як копаніри, наприклад. Тоді ми стояли десь у лісосмузі та просто накривали техніку маскувальною сіткою, гілками, і цього було достатньо. Окупанти на той час працювали чисто по квадратах, а не працювали точково і спостерігали зверху – куди влучили.

Ворожий штурм на мотоциклах зупинили за одну хвилину

"Клім" – офіцер секції S-2. Український військовик каже, що протиника не слід недооцінювати.

– Навпроти нас знаходиться 12-й танковий полк ворога.

– Як ви його оцінюєте?

– Ворога ніколи неможна недооцінювати. Проти нас доволі сильний противник. Ну, як сильний? В нього дуже багато живої сили, у нас немає стільки ресурсу. Вони проводять бої розвідкою у складі малих груп: перша група з чотирьох осіб виходить і проводить розвідку боєм, виявляє наші позиції і вогневі засоби. Далі вони відпрацьовують це все артилерією, дронами. Потім починає заходити друга група з чотирьох осіб і починає закріплятися на наших позиціях.

"Клім" розповів, як під час попередніх ротацій ворог спробував штурмувати українські позиції за допомогою мотоциклів. Але був вчасно виявлений та знищений однією короткою чергою з МК-19. 

– Штурмові дії закінчилися десь за хвилину після їхнього початку. Було чотири мотоцикли і піхоти людей вісім. Вони їхали по яру. МК-19 – це як АГС, тільки це новітня американська технологія: має вогні більшого калібру і осколки більшого ураження. Тому всіх окупантів посікло, вони попадали. А далі їх продовжили "розбирати" наші дрони-скидачі. Майбутнє – за "мавіками" та "ФПВішками". Тяжкі дрони ми використовуємо тільки вночі. Бо вони великі, тож в темну пору доби їх менше помітно.

"На живця": для приманки дронів росіяни прив'язують своїх "п'ятисотих" до дерев

– Тоді беремо ФАБ-400. Влаштує тебе таке? Все, плюс.

– Далі буде ураження. Будемо скидати бомби.

– Найбільш улюбленою роботою є, звичайно, робота по живій силі. Найстандартніше використання – це осколкові авіабомби МОА-900 і МОА-400, по 9 і 4 кілограми. Вони дуже ефективно працюють на знищення ворога. Коли вони бігають, а ми на них скидаємо 9 кг, і найчастіше прямі влучання, то це нас радує. Доволі часто приходилося піднімати дрони вдень, бо здебільшого важкими коптерами ми працюємо виключно вночі. Засвітла ними працюємо лише за крайніх умов, бо бували випадки, що їх окупанти збивали. Але були періоди, коли їх регулярно піднімали вдень. Ми відпрацювали влучно і показали всі свої можливості.

– Для виявлення наших точок зльоту російські окупанти вигадали "цікавий метод". Це було нещодавно на одному з напрямків. Противник прив'язав до дерева своїх "п'ятисотих" – відказників. Потім вони чекали, поки наші сили почнуть вражати прив'язаних. Просто заманювали нас "на живця".

Штурман з позивним "Серпень" розповів про свою роботу.

– Ми працювали по живій силі противника: було пряме влучання по одному із ворожих піхотинців. Мені це сподобалося, роботу багато хто оцінив. "Нуар" був за пультом, нас супроводжував "Мавік", і якраз той скид був на трансляції, що вів дрон: стояли два їхніх піхотинця й чітко між ними попало.  

– Що з ними стало?

– Немає піхотинців. Ну, а чому б не принести ворогу якісь "подарунки? Зараз пілоти FPV та звичайних дронів – це пріоритет номер один. Що з нашої  сторони, так і зі сторони ворога. Звісно, вони теж полюють на нас. Від них летить все: від міномета до "ФПВішок" і скиди так само. Не шкодують нічого, навіть пакети "Градів", які зазвичай не використовують по піхоті.

– Усі пілоти дронів мають бути на відстані. По-перше, через безпеку. По-друге, якщо дрон великий, то через близькість до лінії бойового зіткнення він дуже помітний.

Ольга Калиновська, "5 канал"

Як повідомляв 5.UA, вісім влучань прямо в ціль: ЗСУ вдарили по базах окупантів у Донецьку 

Дивіться також відео:

• Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
• Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".

Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською