Автори:

Ярослав Кузишин, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE

Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE

Невдовзі журналіст або громадський активіст може назвати ім’я адвоката, який захищає фігуранта резонансної справи, і… отримати штраф. 

Новий закон, нещодавно ухвалений Верховною Радою (№12320), може змінити правила гри для медіа, правозахисників і самих адвокатів. Формально — це про захист професії. Але зміст, контекст і автори документа вказують на інше: йдеться про інструмент контролю, а не захисту.

Чому цей документ під виглядом "міжнародних стандартів" не захищає звичайних адвокатів, а шкодить свободі слова? Пояснюємо.

Про що йдеться у новому законі, ухваленому Верховною Радою?

16 липня Парламент проголосував за закон, який вводить адміністративну відповідальність за публічне ототожнення адвоката з його клієнтом. За — 262 нардепи з "Слуги народу", ексОПЗЖ та "Батьківщини".

Закон доповнює Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 185-16. Вона вводить штраф від 3400 до 6800 грн, а за повторне порушення протягом року — вже від 10 200 до 13 600 грн. 

Протоколи складатимуть голови або уповноважені члени рад адвокатів регіонів, а розглядатимуть — місцеві суди.

Що таке ототожнення адвоката з клієнтом?

Це не українське ноу-хау. Заборона ототожнення адвоката з клієнтом — міжнародно визнаний принцип. Стаття 18 Основних принципів ООН про роль адвокатів вказує: "Адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їхніми справами у зв'язку з виконанням професійних обов'язків".

У кожного є право на захист. І адвокат не стає злочинцем лише тому, що захищає злочинця. Але в політично чутливих справах — це правило інколи ігнорується. Як наслідок — погрози, залякування, обшуки, кримінальні справи проти самих адвокатів. Стаття 16 Основних принципів про роль адвокатів зобов’язує держави захищати адвокатів від неналежного втручання у професійну діяльність. Втім, власне держава, в особі її органів правопорядку, найчастіше винна у переслідуванні адвокатів. Можна пригадати побиття адвокатів, які захищали учасників Революції Гідності. 

У Туреччині адвокатів, які захищають осіб, обвинувачених у тероризмі, переслідують як співучасників: обшуки, арешти, провадження. У Колумбії — правозахисників-адвокатів вважають "лівими", стежать, грабують офіси, залякують, арештовують і навіть вбивають.

Дар’я Свиридова, адвокатка, партнерка АО "AZONES" коментує: "Загострення проблеми ототожнення адвоката з клієнтом в умовах війни є. Питання, чи цей законопроєкт – найкращий шлях, щоб подолати ці виклики, а не створення ще й викликів для журналістської спільноти?

А як ототожнення визначили в українському новому законі?

Словами — багато, по суті — розмито:

"Ототожнення адвоката з клієнтом – будь-яка ідентифікація (асоціація, пов’язування) адвоката з клієнтом, з діяльністю чи вчинками його клієнта, що створює упереджене ставлення до адвоката, вказує на особисту причетність адвоката до справи клієнта, впливає на незалежний статус адвоката та/або чинить негативний тиск під час здійснення адвокатської діяльності, та/або порушує гарантії адвокатської діяльності, та/або перешкоджає реалізації прав адвоката, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Формулювання на кшталт "упереджене ставлення" чи "негативний тиск" — суб’єктивні. 

Дар’я Свиридова пояснює: "Цей законопроєкт пропонує широкі можливості тлумачення "ототожнення" і ставить серйозні виклики для дотримання принципу правової визначеності. Це, у свою чергу, відкриває необмежене поле для зловживань". 

За бажання будь-яку публікацію, де згадується адвокат у контексті справи, можна протрактувати як порушення. А це — зелена зона для переслідування журналістів, аналітиків, громадських об’єднань, і наступ на свободу слова.

Хто буде вирішувати, що є "ототожненням"?

Регіональні ради адвокатів. І тут є дві серйозні проблеми.

По-перше, строк повноважень усіх рад закінчився ще три роки тому. З того часу їх складно назвати репрезентативними органами адвокатської спільноти.

По-друге, значна частина рад адвокатів підконтрольна Лідії Ізовітовій — очільниці Національної асоціації адвокатів України (НААУ), яку пов’язують із Віктором Медведчуком. Тож є ризик, що ці ради складатимуть протоколи не з міркувань справедливості, а "за дорученням", зокрема з офісу на Борисоглібській.

Уже зараз ми бачимо, як НААУ захищає "своїх". Наприклад, наближений до Ізовітової адвокат Ростислав Кравець отримує публічну підтримку асоціації. Інші ж — лише формальні відписки на кшталт "взято до уваги".

Хто стоїть за цим законом і чому саме зараз?

Ініціатором є Національна асоціація адвокатів України — структура, яка давно намагається змусити мовчати адвокатів, подаючи на них дисциплінарні скарги. Тепер — хоче змусити мовчати і журналістів. Цікаво, як цей законопроєкт зʼявився саме тоді, коли громадськість почала звертати увагу на проблеми адвокатури в Україні. Втім, певні кроки з боку асоціації були і до законопроєкту: нещодавно вони погрожували подати заяву про злочин щодо журналістів "Дзеркала тижня", які описували глибоку кризу адвокатури на прикладі справи так званих "адвокатів-хакерів".

Закон подали Григорій Мамка (ексОПЗЖ), Максим Бужанський (відомий спробами скасувати закон про мову та легалізувати російську в парламенті), Сергій Іонушас зі "Слуг" (голова правоохоронного комітету Ради). 

Ключову поправку, яка фактично забороняє згадки про причетність адвоката до справи, внесла Антоніна Славицька, фігурантка плівок Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) і наближена до його ексголови — Павла Вовка.

Чи так часто в Україні справді ототожнюють адвокатів із клієнтами?

Далеко не кожен адвокат, який захищає відому особу, стикається з таким ототожненням. Чому? Бо зазвичай у діях адвоката немає нічого, що б вказувало на те, що він поділяє погляди клієнта чи є співучасником у його злочинах. 

Адвокат Валерій Буняк пояснює: "Як адвокат, ніколи не відчував "асоціації з клієнтом". Хоча й захищав різних клієнтів, наприклад Нестора Шуфрича чи хлопця, обвинуваченого в побитті Тетяни Чорновол.

На мій погляд, є два випадки коли репутації адвоката може шкодити справа.

Перший — це коли всі вважають, що особа — злочинець (вбивця, гвалтівник, скоїв ДТП і т.д.), але вийшов на свободу через неправомірні дії (або хабарі) адвоката. Але в нас люди будуть винити радше суддів, ніж адвоката — це вже репутація суддів, тут я точно ототожнення з клієнтом не бачу.

Інший випадок — це коли адвокат захищає знаного політика в резонансній справі. Але й тут "ототожнення" можливе, коли адвокат захищає не лише політика, але й просуває певну політичну ідею, як у випадку адвокатів Януковича. При цьому, ще й гроші часто отримує не від клієнта чи його родичів, а третіх осіб".

Власне, адвоката Віталія Сердюка суспільство досить часто ототожнює із його клієнтом Януковичем. Але питання: чи обмежувались послуги Сердюка та Aver Lex, у якому він є партнером, лише юридичним супроводом в межах закону? Або інший приклад — Валентин Рибін, який систематично захищав проросійських політиків — Медведчука, Шарія, ГРУшників. Потім увійшов до складу окупаційної влади Херсонщини та отримав підозру у колабораціонізмі. 

Чи відповідає цей закон європейським практикам?

Ні. У цивілізованих країнах адвокат, якщо вважає, що про нього сказали неправду, має право на дифамаційний позов. Оціночні судження ж — не є підставою для відповідальності ні в Європі, ні в Україні.

Закон про "ототожнення" — це спроба притягнути до відповідальності саме за такі судження. Тобто, це пряма загроза свободі слова.

Адвокат Валерій Буняк: "Вважаю законопроєкт "про ототожнення адвоката з клієнтом" вкрай шкідливим і таким, що не лише непропорційно обмежує право на свободу слова, але й шкодить порядним адвокатам і адвокатурі в цілому". 

Що робити?

Цей закон — спроба прикритись міжнародними стандартами, щоб заборонити критику з боку медіа та громадськості. Але це — підміна понять. За нього проголосували представники "Слуги народу", колишньої ОПЗЖ та "Батьківщини" — ті ж політичні сили, які підтримали закон, що підриває незалежність НАБУ і САП. У підсумку маємо два акти, які загрожують демократичним інституціям. 

Водночас Президент ще може ветувати закон про ототожнення, щоб не допустити скочування до моделі, де "свої" адвокати — під захистом, а журналісти — під тиском.