Ми отримали від президента США потужний сигнал, дозвіл на постачання американської зброї європейським коштом. Наскільки робочою є ця схема? Як швидко нам вдасться посилити нашу оборону?Мене надихає те, що президент Трамп нарешті висловив готовність надати Україні зброю.Гадаю, цей процес триватиме довше, ніж йому хотілося б, адже європейським країнам ще належить ухвалити рішення щодо постачання систем на кшталт Patriot або іншого озброєння.Я б хотів, щоб він згадав не лише про Patriot, а й про засоби протидії дронам та, що ще важливіше, про спроможність України завдавати ударів по цілях у глибині Росії.Утім, принаймні він дав сигнал, що готовий дозволити постачання зброї в Україну.А як щодо американських систем Patriot? Дуже непроста ситуація з захистом українського неба від російських ударів.Безумовно, система Patriot є найкращою у світі для знищення балістичних ракет і ворожих літаків, але вона неефективна проти безпілотників.Patriot – це лише один з елементів, необхідних для захисту українських мирних жителів та об’єктів інфраструктури від російських атак. Не менш важливою є здатність завдавати ударів по цілях на території Росії,  зокрема, по заводах, які виробляють шахеди, або по аеродромах, з яких злітають літаки для бомбардування українських міст.Це те, що ми називаємо "вбити лучника" – підхід, значно ефективніший, ніж намагання перехопити кожну стрілу.Так, ми не повинні ловити стріли – ми маємо знищити лучників. Трамп поставив запитання нашому президенту (якщо вірити американським журналістам): чи будуть готові ЗСУ бити по Москві і Санкт-Петербургу? Потім президент США відкликав цю заяву. Та все ж наскільки реально зробити так, щоб росіяни відчули, що не можна бомбардувати мирні українські міста, тому що в них теж є міста?Звичайно, згідно з міжнародним правом, Україна має право на самозахист, і це включає можливість завдавати ударів по цілях на території Росії. Важливо, щоб люди усвідомлювали: Україна не діє так, як Росія.Росія щодня порушує міжнародне право і чинить воєнні злочини, навмисно обираючи мішенями цивільне населення та об'єкти інфраструктури. Україна ж, навпаки, ймовірніше за все, зосереджуватиметься на військовій логістиці, заводах із виробництва безпілотників та іншого озброєння, а також на аеродромах.Запуск ракети в центр Москви не допоможе Україні – це лише дасть Росії підставу для скарг і може змусити деякі країни сумніватися в доцільності подальшої підтримки. Однак я не думаю, що хтось серйозно заперечуватиме проти того, щоб Україна завдавала ударів по законних військово-промислових об’єктах будь-де в Росії.І Санкт-Петербург, і Москва є центрами військової логістики Росії. Як ви оцінюєте готовність російських систем ППО, якими вони прикривають військові об’єкти, закрити небо в разі симетричних атак українських дронів на їхні військові об’єкти? Російська ППО вибудовувалася за старою радянською схемою, зараз її намагаються модернізувати, але вони ще є вразливими.Вважаю, що російські системи протиповітряної оборони, безперечно, мають певну ефективність. Не кожен український безпілотник чи ракета зможуть їх подолати, але я впевнений, що Генеральний штаб України та ГУР знайдуть спосіб досягти необхідних цілей, як це вже було під час добре відомої операції "Павутина".До речі, я також вважаю цілком виправданим завдання ударів по нафтогазовій інфраструктурі Росії, яка забезпечує експорт до Індії та Китаю і є ключовим джерелом фінансування війни. Це законні цілі.Російська протиповітряна оборона не здатна захистити все. Переконаний, Україна знайде спосіб вразити ті об’єкти, які справді мають значення.Свого часу генерал Залужний був одним із перших, хто окреслив параметри новітньої війни. Саме російсько-українська війна ознаменувала початок нових підходів – дрони, системи радіоелектронної боротьби, які масово й масовано застосовуються. Ця війна ввійшла в певну стабільну фазу – тривають надзвичайно складні й жорсткі бої, водночас і ми, і росіяни переозброюються, російський ВПК готується до довгої, затяжної війни, до розширення масштабу бойових дій. Як ви оцінюєте перспективи довгої війни, на скільки вистачить ресурсів у Росії?Україна вже довела, що здатна стримувати Росію. Після 11 з половиною років війни Росія контролює лише близько 19% української території. Російські військово-повітряні сили уникають польотів в українському повітряному просторі, а Чорноморський флот практично зник з оперативної арени.Росії не вдалося перервати постачання техніки та боєприпасів із Польщі. Немає жодних свідчень того, що вона здатна прорвати або зламати українську оборону.Водночас Україна нині не має достатніх ресурсів, щоб у вирішальний спосіб витіснити Росію. Тож без серйозних зовнішніх змін ситуація на фронті за рік, найімовірніше, залишиться подібною до теперішньої.Таким зовнішнім чинником може стати або рішучий тиск Заходу на здатність Росії експортувати нафту й газ до Індії та Китаю, або масштабне надання Україні високоточного далекобійного озброєння. Росія не здатна перемогти Україну. Все, на що вона спроможна – це продовжувати вбивати мирних українців, сподіваючись на втому Заходу.Сумніваюся, що російська економіка витримає ще кілька років такої війни, особливо якщо її енергетичний експорт буде заблокований.Наскільки актуальні зараз сухопутні засоби ведення бою, танки наприклад? Чи, на вашу думку, слід зосередитися на авіації та безпілотних системах?Немає сумнівів, що характер війни змінюється просто зараз, і саме Україна опинилася в центрі цієї трансформації.Безпілотники та інші автономні системи стали потужним новим інструментом, але це не означає, що роль сухопутних військ втратила значення. Неможливо утримувати чи захоплювати територію лише за допомогою дронів.Я розглядаю дрони як різновид боєприпасів — зброю, яку слід грамотно інтегрувати у загальну концепцію військових операцій. Згадаймо минулий рік, коли Україна розпочала контрнаступ у Курській області. Попри те, що Росія має тисячі безпілотників, українським силам вдалося здійснити несподіваний прорив через кордон без істотного виявлення.Сьогодні Україна, без перебільшення, є світовим лідером у веденні бойових дій в умовах постійного спостереження та широкого застосування безпілотних технологій. Сподіваюся, що армія США уважно стежить за цим досвідом і робить висновки, як адаптуватися до нових реалій. Україна цілком може стати першою країною, яка розробить ефективну стратегію протидії ворожим дронам.Сто років тому німці робили ставку на підводний флот, Британія завжди ставила на флот підводний. Коли ми говоримо про слабкі місця, зрозуміло, що мають бути сконцентровані максимальні ресурси й упроваджені геймченджери – фактори, які можуть докорінно змінити ситуацію. Що було б найбільш болісним для російських інтервентів? Які напрями вони недостатньо контролюють?Вважаю, що зараз надзвичайно важливо зосередитися на тому, щоб максимально ускладнити, а за можливості повністю заблокувати експорт російської нафти через Балтійське та Чорне моря за допомогою так званого тіньового флоту.Якщо Україна разом із союзниками зможе зупинити ці потоки правовими методами або шляхом ударів по нафтопереробних заводах і портах, це стане серйозним ударом для Росії. Без надходжень від експорту нафти Росія не зможе підтримувати свій військовий потенціал на нинішньому рівні.Їхня воєнна економіка вже підтримується штучно, і навіть російські посадовці визнають її вразливість. Якби західні країни, зокрема США, використали 300 мільярдів євро заморожених російських активів для фінансування оборони України, це кардинально змінило б хід війни.Саме такий зовнішній вплив є ключовим. Це був би чіткий сигнал Росії про те, що Захід справді налаштований серйозно. Зараз, як на мене, Владімір Путін усе ще сумнівається в рішучості Заходу і саме тому вважає, що може й надалі діяти безкарно.Ізраїль розгромив іранські системи ППО, але в Ізраїлю було кілька сотень одиниць авіатехніки. Усім стало зрозуміло, по-перше, як можна швидко взяти під контроль повітряний простір над такою великою країною, як Іран. По-друге, все було зроблено настільки концентровано, що аятолла встиг тільки спуститися в бункер, навіть не встиг налякатися. Як ірано-ізраїльська війна може вплинути на розуміння тих подій, які можуть настати десь за пів року – рік?Шкода, завдана Ірану, його армії та здатності проєктувати силу, є суттєвою, і, ймовірно, обмежить його можливості підтримувати Росію. Це безумовно позитивний результат.Ще одним важливим наслідком стало підтвердження виняткових можливостей Ізраїлю проникати у державні, військові та розвідувальні структури Ірану. Досягнення, яких було здобуто, вражають. Ізраїль отримав глибоке розуміння внутрішньої системи Ірану та ідентифікував ключові особи й об’єкти для точкових операцій.Думаючи про майбутнє України, я цілком уявляю, що країна перейме модель, подібну до ізраїльської, перебуваючи у стані постійної війни з Росією. Це не обов’язково означає щоденні бої на землі, а радше безперервну роботу, спрямовану на позбавлення Росії можливості діяти всередині України.Вищі російські військові та урядові посадовці, ймовірно, змушені будуть жити в постійному страху – перевіряти автомобілі перед поїздками, озиратися через плече і відчувати загрозу щодня. Адже ГУР дедалі активніше переймає підхід, подібний до дій Моссаду.Ще один важливий висновок для мене полягає в тому, що повітряна міць ніколи не може бути вирішальним фактором сама по собі. Сполучені Штати завдали серйозних ударів по іранській програмі зі збагачення урану, але цього виявилося недостатньо. Іран зберіг як запаси збагаченого урану, так і необхідні технології. Програма вижила, попри масштабні авіаудари.Тому авіація має бути лише одним з елементів комплексної стратегії, спрямованої на досягнення стратегічної мети і довгострокового результату.Наші європейські друзі серйозно занепокоєні щодо Третьої світової війни. Нещодавно відбулася історична зустріч, між Берліном і Лондоном були підписані важливі папери – частина з них залишилася в секреті, вірогідно. Британці та німці вперше за 200 років вирішили спільно пропрацьовувати систему континентальної безпеки й спільну відповідь у разі агресії на континенті. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус підтвердив готовність Німеччини застосувати силу в разі військової провокації проти країн Балтії. Наскільки масованою може бути відповідь?Перш за все, ми вже перебуваємо у стані війни з Росією. Просто ми не поводимося відповідно, хоча Росія безсумнівно веде війну проти Заходу. Чим швидше ми це усвідомимо, тим швидше з’явиться відчуття нагальної потреби зміцнювати промисловий потенціал і готуватися до того, щоб бути достатньо сильними для стримування Росії та зупинки її агресії. Найефективніший шлях до цього – допомогти Україні здобути перемогу.Підтримка України зараз – це значно розумніше вкладення, ніж дозволити їй програти і згодом опинитися перед необхідністю прямого зіткнення решти Заходу з Росією. На мою думку, це найбільш дієва стратегія.Водночас надзвичайно важливо, щоб європейські країни посилювали свою участь. Як мені здається, Німеччина, Велика Британія, Франція, Польща, Італія та інші вже починають активізуватися, беручи приклад з Фінляндії.Представники Китаю регулярно підтверджують свою готовність не дати росіянам програти цю війну. Як ви оцінюєте готовність КНР додатково постачати росіянам озброєння, технології чи, можливо, збільшити кількість північних корейців для ведення війни? Наскільки всерйоз треба сприймати можливу загрозу з боку Китаю? Звичайно, північнокорейські солдати прибувають не з Китаю, а з Північної Кореї в межах двосторонньої угоди між Пхеньяном і Москвою.Китай уже постачає зброю, комплектувальні елементи, а також сплачує значні кошти за російську нафту. Тобто він уже робить чимало для підтримки Росії. Ви абсолютно праві, зазначаючи, що Китаю вигідно, аби Захід був втягнутий у тривалий конфлікт, допомагаючи Україні протистояти Росії. Це дає Китаю більше часу на власну підготовку.Оскільки всі ці гравці – Північна Корея, Китай, Росія та Іран, тісно пов’язані між собою, нам потрібна стратегія, яка починається з перемоги України над Росією. Це ізолює Іран і Північну Корею та водночас надішле Китаю чіткий сигнал про рішучість Заходу.Нещодавно колишній головнокомандувач Євроатлантичного альянсу на європейському континенті генерал Веслі Кларк сказав мені в інтерв’ю, що, на його думку, росіяни хотіли б підняти градус наступальної активності на північному сході – це Сумський і Харківський напрямки, але стратегічним для них залишається південь, зокрема Одеса. Як ви бачите перспективу російського задуму?Я загалом погоджуюся з тим, що сказав генерал Кларк. Довгострокова мета Росії – знищити Україну як окрему суверенну державу, а також саму ідею її існування. У стратегічному плані Росія прагне контролювати українське узбережжя, порти та забезпечити собі вихід до Чорного моря. Однак в ширшому сенсі її справжня мета – не допустити, щоб незалежна та суверенна Україна взагалі існувала як така.Ви зараз оптимістичніше налаштовані на сценарії російсько-української війни чи більш занепокоєні, ніж раніше?Я зберігаю великий оптимізм, адже Україна веде війну, якої більшість росіян насправді не хочуть. Її хоче лише Путін. Зрештою, саме людський дух і воля сильніші за будь-яке озброєння. Я хотів би, щоб моя країна та європейські держави зробили допомогу Україні своїм безумовним пріоритетом. Та навіть якщо підтримка виявиться недостатньою, я не втрачаю оптимізму. Його живлять мужність українських воїнів і незламна воля вашого народу.