Андрей Шептицький вступив на митрополичий престол у Львові в часи, коли Галичина перебувала у складі Австро-Угорської імперії, а її монархом був Франц-Йосиф із династії Габсбургів. Помер він 1 листопада 1944 року, коли Галичину вдруге окупував Радянський Союз, а в Москві правив Сталін – один із найжорстокіших злочинців в історії людства.Упродовж свого довгого життя митрополит Андрей глибоко усвідомлював виклики, що постали перед Греко-католицькою церквою в бурхливу епоху історичних зламів. Він повернув Церкву обличчям до народу, який з русинів поступово перетворювався на українців. Церква стала духовною спільнотою українського народу, а самого Шептицького називали етнархом – лідером нації за відсутності власної держави.Митрополит Андрей активно долучився до створення Західно-Української Народної Республіки та підтримав Акт злуки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою 22 січня 1919 року. До 1923 року він послідовно відстоював право Східної Галичини на незалежну державність згідно з обіцянками великих держав, даними під час Паризької мирної конференції.Читайте також: Духовний гігант України: 160 років від народження митрополита Андрея ШептицькогоВін був одним із засновників екуменічного руху, вважаючи, що в Українській державі має постати об'єднана Київська церква, витоки якої беруть початок із Володимирового хрещення 988 року.Митрополит Шептицький був меценатом митців та покровителем мистецтв, підтримував книговидання, дбав про розвиток вищої освіти для українців. Він заснував Народну лічницю та систему соціальної допомоги найбільш потребуючим верствам населення.На служіння Греко-католицькій церкві Андрея Шептицького особисто благословив папа Лев XIII – основоположник нової соціальної доктрини Католицької церкви, чия енцикліка Rerum novarum ("Нові явища") започаткувала модерне розуміння церковного служіння.Показово, що нинішній папа Лев XIV обрав своє ім’я як символ продовження справи свого великого попередника. Його перші кроки та рішення свідчать про особливу увагу до УГКЦ, України та всього українського народу.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.