Селище Нікольське є адміністративним центром Командорських островів і знаходиться воно на острові Беринга. Це поселення зберігає колорит старовини, з будівлями, зведеними ще у 19 столітті. Поруч - на сотні кілометрів немає інших населених пунктів, а місцеві жителі фактично відрізані від цивілізації.

Як живе село на Командорських островах, чим там займаються люди й що там є цікавого, розповідає РБК-Україна.

Де знаходяться Командорські острови й що це за село

Командорські острови - це група островів у Беринговому морі, на сході Камчатки. Вони входять до складу Росії, але географічно розташовані ближче до Аляски. Нікольське - єдине і фактично останнє поселення на цих островах. Тут мешкає близько 700 осіб.

Частина населення острова Беринга ідентифікує себе як алеути, хоча їхня мова та культура були майже знищені за часи СРСР. Зараз у селі залишилося близько 10 людей, які пам'ятають алеутську мову.

Історія села

Село Нікольське було засноване 1826 року переселенцями з острова Атту (один з Алеутських островів). У 1932 році було утворено Алеутський національний район з адміністративним центром у селищі Нікольське.

На той час на архіпелазі були й інші поселення - Сєверне, Саранне на острові Беринга та Преображенське на острові Мідний. З часом Нікольське залишилося єдиним населеним пунктом і жителі інших були переселені до цього села.

Цікавий факт. Існує версія, що Командорські острови залишилися за Росією випадково. Коли Олександр II продавав Аляску та Алеутські острови, він не помітив Командори на карті та не обвів їх у кружечок.

Узбережжя моря (фото: Вікіпедія)

Життя без доріг, лісів і сусідів

На Командорських островах немає дерев через суворий клімат, і немає доріг, бо село одне. До нього можна дістатися лише літаком або гелікоптером. Продукти завозяться повітрям або морем - залежно від погоди. Це означає перебої з постачанням, а також високі ціни.

Екологічна проблема Нікольського - сміття. Його з острова не вивозять, і він роками збирається на майданчику, голосно названому полігоном. Все б нічого, але 40 метрів за секунду ураганного вітру не залишають відходам шансу лежати спокійно, як старанно їх не трамбуй.

Пошта в Нікольському (фото: росЗМІ)

Доповнює картину зламана техніка - позашляховики, снігоходи, старі баржі, а також іржаві бочки - індустріальна деталь будь-якого важкодоступного північного місця.

Великогабаритне сміття можна було б вивезти на материк, але острів великий (1660 квадратних кілометрів), а людей на ньому мало, тому ні жителі, ні влада поки не бачать у смітті особливої загрози.

Хто живе у Нікольському

Більшість населення - це алеути, корінний народ, що займався морським промислом. Частина мешканців приїхали за розподілом ще за часів СРСР. Люди працюють у держустановах, школі, науковій станції чи займаються риболовлею. Молодь виїжджає, але є й ті, хто повертається заради спокою.

Будинки в Нікольському (фото: росЗМІ)

Економіка села тримається на рибальстві, особливо на вилові лососевої ікри, збиранні грибів та державних послугах. Хоч навколо села багата природа, жителі обмежені в її використанні, оскільки весь острів - це природний заповідник.

Довший час тут були й браконьєри, які забивали котиків.

Що тут є і чого немає

Єдина школа, медпункт, магазин, пошта, бібліотека, музей, аеропорт, кілька адміністративних будівель і вузькосмуговий інтернет.

Телефонного зв'язку майже немає. Проте є постійний моніторинг біосфери - тут розташований Командорський заповідник, один з найстаріших ще з часів СРСР.

Сувора ізоляція і тиша

Жителі зізнаються, що головне, що тут є - тиша, свіже повітря і простір. Але є, до чого звикнути дуже важко - самотність, складнощі з медициною і високі ціни. До лікаря-спеціаліста доводиться летіти кілька годин. Зате рівень злочинності - нуль.

Селище Нікольське (фото: росЗМІ)

Але життя на острові - ще те випробування, оскільки погодні умови там суворі, постійні сильні вітри, тумани, часто бувають землетруси. Певні продукти недоступні, зв'язку майже немає, інтернету також.

Через погодні умови доставка продуктів та необхідних речей може затриматися на декілька днів або тижнів. Ціни на все - просто космічні.

Електрика від вітро-дизельного комплексу потужністю 2000 кВт, центральне опалення - від двох котелень, що працюють на вугіллі. Вода подається централізовано від станції на річці Кам'янці, каналізація теж центральна.

Житло являє собою двоповерхові багатоквартирні будинки, які будують влада та переселяють у них мешканців із приватного сектору. Після переїзду старе житло не закидають, а використовують ділянку для городу. Втім, вирощують в основному картоплю та зелень по дрібниці, а все інше завозять із материка.

Але, як не дивно, місцеві жителі щасливі й нічого особливо не хочуть змінювати.

У Нікольському неймовірна дика природа (фото: росЗМІ)

Що робити туристу

Приїхати сюди можна, але непросто. Потрібен дозвіл від прикордонної служби. Є туристичні групи, які організовують експедиції - переважно для вивчення природи.

Побачити морських котиків, китів і птахів, яких більше ніде не зустрінеш, - саме заради цього сюди летять одиниці. У нацпарку "Командорські острови" близько 400 видів тварин, понад 200 видів риб, а птахів навіть порахувати не можуть.

Вас може це зацікавити:

• Куди можна поїхати в Україні в серпні, крім моря та Карпат
• 5 неймовірно красивих місць на Землі, де люди живуть значно довше та щасливіше
• Де знаходиться найменший вулкан у світі та в чому його таємниця

Під час написання матеріалу були використані джерела: Russian Geographical Society, National Geographic, BBC Travel, The Siberian Times