Розмовляли телефоном з Валерієм Чалим. Обговорювали, що робитиме Москва, аби "збити" історію з потенційним запровадженням санкцій, бо поки що стоїть тактичне завдання — зупинити це. Санкції ріжуть усе: логістику, фінанси, технології. І перед восьмим серпня Москва вимушена щось пропонувати таке, чого раніше в її пропозиціях не було. При цьому росіяни не готові йти на поступки щодо глобальної зупинки війни, бо Путін вірує, що йому на фронті все ще багато чого вдасться. Я сказав: "На їх місці я продавав би "поступку" в тому, що вони готові не бити по тилу, але при цьому посилять тиск на фронті. Не фонтан ідея, але може спрацювати для Білого Дому. Як проміжний етап до сeasefire".Тут ми трохи подискутували — достатньо цього буде Трампу, чи ні. І от Bloomberg повідомляє: Росія може погодитись на взаємне повітряне перемир'я. Читайте також: Історія піврічних стосунків "Трамп — Путін" — це весь шлях Путіна в мініатюріА паралельно — запускається новина про те, що Міністерство оборони Білорусі ініціювало законодавчі зміни, які дозволять запровадити воєнний стан у країні. Це все робиться після зустрічі Путіна і Лукашенка, яка відбулася днями. Що ніби натякає на координацію усіх цих дій. Білорусь — це досі натягнута тятива Росії на північному фланзі, а підготовка до чергових спільних військових навчань Росії та Білорусі "Захід-2025" - лише підсилення меседжу Заходу про російські "козирі", які Трамп постійно хоче бачити.Щоб підштовхнути Трампа зараз серйозніше сприймати "нову ініціативу Путіна", не виключено, може бути ще і третій елемент — ескалація з можливими випробуваннями "серійного орєшніка". Перевіримо інтуїцію. Єдине, що зараз уже ясно: "повітряне перемир’я від Путіна" - це виключно завіса, щоби в диму було зручніше домовлятися про газ, про транзит, про спільні ринки. І з Пекіном в тому числі. Путін борсається в силі-силенній сценаріїв, намагаючись накидати в один котел якомога більше ідей, щоб втопити Трампа в цій агресивній ініціативності, яка по суті не змінює стратегічного устремління Росії - "з'їсти" Україну, накласти лапу на Європу і повернути регіональну гегемонію. Дуже сподіваюсь, що ці ризики (в тому числі іміджеві) в Білому Домі нарешті усвідомлюють.