«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

21-й випуск «Мовного питання» буде на тему граматики. «Будь горда» чи «будь гордою»? Здавалося, це одне й те саме, та й у текстах трапляється з майже однаковою частотою. Утім, не все так очевидно.

Борис Антоненко-Давидович у праці «Як ми говоримо» писав, що називний відмінок ставимо там, де іменник і прикметник мають незмінну властивість, а там, де мовиться про несталу або тимчасову, віддаємо перевагу орудному відмінку. Цитую:

«Великий знавець слов’янських мов, український учений О. Потебня вважав, що фраза, яку він прочитав у галицькому виданні: «Історія є вчителькою життя», – належить до полонізмів і її треба було виправити на «Історія є вчителька життя». [...] Правильно буде сказати: «Петро був перший учень у класі», «Вона була досвідчена лаборантка», «Усе життя вони були наївні, як діти», – бо іменники й пов’язані з ними прикметники означають постійну властивість. Але треба сказати: «Попервах Петро був першим учнем, а потім став мало не останнім», «Хоч вона була й досвідченою лаборанткою, але перейшла на іншу роботу», «Вони були наївними, як діти, поки їх не спіткало лихо», – бо тут в іменниках і прикметниках мовиться вже про тимчасову, а не постійну властивість».

На жаль, у сучасній мові польська форма в орудному майже витіснила форму в називному. Не росіянізмами самими.

• 1 •

Максим Туровський: Пані Ольго, добрий день! Я автор першого україномовного YouTube-каналу про віскі. Нещодавно я підготував великий розбір на тему: «Якого роду слово «віскі» і що з цим не так». Головна ідея – кейс зі словом «віскі» непростий: серед незмінюваних іменників іншомовного походження є купа винятків, і головний з них – «бренді». Чомусь «бренді» може бути і середнього, і чоловічого роду, а «віскі» – тільки середнього. Наголошу: я не виправдовую невігластва і не пропагую дескриптивізм. Проте у випадку зі словом «віскі» маємо ситуацію, де між тим, що подає словник, і тим, як говорять люди, – справжня прірва. Буду щиро вдячний за ваш фаховий коментар.

Чому «віскі» тільки середнього роду, а «бренді» має обидва роди, з мовознавчого погляду відповісти складно. Аналогічна непослідовність є і в родах назв птахів: жако, какаду, фламінго мають тільки чоловічий рід, а колібрі, ківі та ара – і жіночий, і чоловічий (хоча це представники тварин, що мають самців і самиць). А от незмінювані іменники на позначення неістот справді зазвичай належать до середнього роду, хоча пан Максим слушно зауважує у відео, що не всі середнього – є і жіночого (салямі, кольрабі – рід визначили за родовим поняттям, бо ковбаса, капуста – вона), і чоловічого (торнадо – бо буревій, сулугуні – бо сир, кантрі – бо стиль). Водночас професор Пономарів відповідав щодо абревіатур, але суть та сама: «Неперекладені українською мовою абревіятури набувають категорії роду за зовнішніми ознаками. З огляду на це НАТО і ЮНЕСКО в нас належать до середнього роду». Тому «віскі» як слово, що теж закінчується на голосний, більше асоціюється з середнім родом, якщо не привʼязуватися до семантики, що це напій (він). Припускаю, саме через звукову подібність із середнім родом воно так і зафіксувалося у словниках. Утім, орієнтуватися можна як на родове поняття (бренді, віскі – напій, тобто він), так і на звучання (віскі, бренді, какао – як пиво, вино, ситро, тобто воно). Звісно, до «віскі» у словник бажано додати і позначку «чол.», щоб було як із «бренді» (сер. і чол.). А змінювати рід там і там на чоловічий, вважаю, недоцільно. До речі, в російській мові і «бренді», і «віскі» належать і до чоловічого, і до середнього роду, але частіше до чоловічого. В українській мові частіше до середнього, що ніяк не принижує статус напоїв.

Також хочу заперечити вашу тезу про те, що слововжиток продиктував чоловічий рід. Ви наводите три онлайн-магазини алкоголю, де слово «віскі» вживається в чоловічому роді. Однак що дало підстави вважати це активним слововжитком? Я б тут радше думала про стереотип серед продавців спиртного, що вживати «віскі» й «бренді» в середньому роді неповажно, адже сер Віскі й гер Бренді складають комусь алкогольну компанію. (Жарт. Аналогії з чоловічими іменами випадкові.) 

• 2 •

Віталій Прокіп: Побачив у Києві назву «Пивна крамниця». Хіба це правильно? Здається, крам – це промислові товари, а не продовольчі.

Ні, крамниця – це будь-який магазин, а крам – будь-які предмети торгівлі. Про це каже і сучасний тлумачний словник, і старий російсько-український Кримського і Єфремова, де «винная лавка» перекладається як «вино́ва крамниця». Принагідно нагадаю, що «лавка» в українській мові – це дошка (або кілька дощечок) на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь. Крамницю лавкою не називайте. 

• 3 •

Сергій Підласий: Як ви ставитеся до слова «учбовий»? Зараз на всі машини в автошколах чіпляють не літеру «У», а літеру «Н». Але ж є в нашій мові слово «лічба» від «лічити», то чому не може бути «учба» від «учити»? 

«Учби» немає в жодному словнику – ані старому, ані новому. Є тільки «учбовий» – «те саме, що навчальний». Тобто слово все одно вторинне, не раджу його вживати, як і «учбу» замість «навчання».

• 4 •

Яна Школьна: Пані Ольго, природний добір чи відбір?

Добір. Дієслова «відбирати» й «добирати» можна вважати синонімами, але деякі відтінки значень таки є: добирати – це, вибираючи, знаходити найбільш відповідне, найкраще, а відбирати – брати щось, виділяючи із загальної маси за певною ознакою. Наприклад, штучний добір – це заходи, спрямовані на поліпшення або створення нових сортів рослин і порід свійських тварин; природний добір – виживання організмів, більш пристосованих до умов середовища, тобто виживання кращих організмів. Отже, добір – на поліпшення, а відбір – за певною ознакою. Цікава річ: «добір» має двоякий наголос: до́бі́р.

• 5 •

Микола, Київ: Аліна та Анастасія Гуменюк чи Гуменюки?

Сестри Гуменюк, але брати Гуменюки (і брати Грімми, до речі, а не брати Грімм). Брат і сестра теж Гуменюки. Подружжя Байденів, Трампів (а не подружжя Байден, Трамп), як «Тріо Мареничів» (дві жінки і чоловік). Тобто якщо йдеться про кількох жінок, то іменникове прізвище чоловічого роду не змінюється, а якщо серед них є бодай один чоловік, то змінюється.

• 6 •

Надія Варга: Чи є в українській мові дієслово «скучати»? Чи тільки «сумувати» і «нудьгувати»? 

Так, є. Але його, на жаль, усі бояться. Це псевдоросіянізм, що є у всіх старих словниках: Грінченка, Ніковського, Ізюмова, Кримського. Не біймося мови. До речі, в нас мова на це слово багатша за російську, бо там і «скучати», і «нудьгувати» – це тільки «скучать». У нашій же «скучати» – за чимось / кимось, а «нудьгувати» – не знати, чим себе зайняти.

• 7 •

Марина Нетіха: Нещодавно почула, що слово «приторний» треба перекладати як «нудкий». Це правильно?

Так. Слів «приторно» і «приторний» немає навіть у радянських словниках, не кажучи вже про сучасні та словники періоду українізації. Окрім «нудкий», є ще «солодощавий» (Кримський).

• 8 •

Андрій Смолій: Поясніть, будь ласка, котре зі слів правильне: заготовка, заготівка чи заготівля? Чи правда, що два перших – суржик?

Не суржик. Ба більше, вони позначають різне. Заготівля – це процес, робота із заготовлення чогось (тлумачний словник), а заготовка / заготівка – напівпродукт у промисловому виробництві й побуті. Обидва є в СУМ-20, але особисто я вживаю «заготовка», бо «підготовка» теж не «підготівка».

• 9 •

Єлизавета Дорош: Пані філологине, тобто палець чомусь підмізинний, а не безіменний? Тепер «безіменний» помилка?

У словниках Ніковського (1927 р.) та Кримського і Єфремова (1924–1933 рр.) підмізинний. Тобто це старе слово, а не вигадане сучасне. Але у того ж Кримського є і бези́менний (через «и»), і безнаіме́нний, і неназва́ний. Там же є цікаві назви й інших пальців: великий – бе́цман, вказівний – вказі́вець, мізинець – мізи́нок. Людина без пальців – безпалько. У сучасних словниках є обидва слова. СУМ-20 подає так: «Підмізи́нний (безіме́нний) па́лець».

• 10 •

Володимир, Жмеринка: Насиплю вам на аналіз трохи лікарських термінів: кила чи грижа? Краснуха, червоничка чи багряниця? Кишечник, кишківник чи кишковик?

Слово «ки́ла́» (двоякий наголос) у 20-томному сучасному тлумачному словнику марковане як розмовне, на відміну від «грижа», яке жодних приміток не має, тобто є літературним загальномовним. У всіх старих словниках, до речі, не кила, а гила́.

Що ж до «краснухи», то у Кримського перекладається як «червона висипка». Невдалий варіант, бо завжди треба обирати одне слово, а не два. «Багряниця» – це довга пурпурова мантія монархів (те саме, що порфіра), а «червонички» немає в жодному словнику, хоча варіант непоганий і кращий за «червону висипку». Утім, залишаємо «краснуху». Абревіатура КПК (офіційна назва вакцини) перекладається як «кір, паротит, краснуха».

Тепер про «кишечник». У СУМ-20: «кишечник» – те саме, що «кишківни́к» (тобто «кишківник» – первинне, «кишечник» – вторинне). «Кишковик» там теж «те саме, що кишківник». Тому з усіх трьох бажано віддавати перевагу слову «кишківник». А у старих словниках немає ні «кишківника», ні «кишковика». У Кримського «кишко́вник».

«Главком»