Все, що відбувається зараз - це лише реалізація мрії Трампа отримати Нобелівську премію миру. Зупинена війна Росії проти України, за переконанням президента США, має стати останнім аргументом для Нобелівського комітету. Після урочистого підписання миру між Азербайджаном і Вірменією або історією з конфліктом між Індією і Пакистаном, сумісність Трампа і Нобеля вже не виглядає нісенітницею.

Але ця премія буде за наш рахунок, якщо «обмін територіями» є умовою лише припинення вогню, яке Росія завжди порушує. Це не кінець війни і дуже навряд чи тривала пауза.

Фашистська Росія не втрачає нічого і припинення вогню буде лише підготовкою до нової війни і проти нас, і проти Європи. Саме тому Євросоюз не є частиною перемовин. Ми теж - нас ставлять перед фактом. А термін «обмін територіями» - це взагалі верх цинізму, тому що всі території належать Україні.

Ми на вимогу Америки віддали ядерну зброю і скоротили звичайні озброєння. Тепер ще від нас хочуть оплатити своїм суверенітетом Нобелівську премію для президента США. Це варто запам’ятати. Особливо в усіх майбутніх розмовах з Вашингтоном - ми не повинні просити, ми повинні виставляти рахунки.

Виставляти Америці рахунки може лише сильна держава з сильними інституціями. З професійними, а не суто лояльними управлінцями, без розкрадання і корупції 5-6 менеджерів і далі вниз по авторитарній вертикалі.

Україна разом з Євросоюзом має стати високотехнологічною фортецею, яка змусить російську мерзоту добре подумати, чи нападати знову. Ми не переможемо ворога кількістю, ми маємо стати в число перших у світі в оборонній промисловості і технологіях.

Якби останні роки Україна витрачала кошти не на дороги, а на озброєння, зараз була би інша розмова і з Вашингтоном, і з Москвою. Але українці в критичний момент обрали жартувати з Незалежністю, а не укріпити її. І це варто памʼятати, щоб не повторити електоральний суїцид.

Si vis pacem para bellum. Хочеш миру - готуйся до війни. Лише так зможемо вижити. І з часом повернути своє.