Минуло два тижні після зустрічі Трампа з Путіним.

Бравурні заяви про епічний прогрес змінилися невиразним муканням.

Все уперлося у розбіжності, вміло підсвічені європейцями – відмова Путіна від особистої зустрічі з Зеленським і незгода РФ з нормальними гарантіями безпеки для України.

Схоже, до Трампа вже дійшло, що черговий виток дичини ні до чого не привів, але, як ми знаємо, його «пара тижнів до дедлайну» ніколи не закінчується. Якийсь час все це буде киснути, а потім щось вистрілить, і ми побіжимо по новому колу.

З іншого боку, стара «байденівська» зброя до нас іде (її там ще на 20+ млрд), а європейські замовлення на нові закупівлі регулярно з'являються, так що поточне становище у цьому плані не є критичним. Фінанси і зброя є, про якість управління військами сказати складно, але як мінімум не погіршується. Наша головна проблема – люди.

У Росії ситуація інша. Бронетехніка з поля бою майже зникла, за її відсутності основною стала тактика «просочування» зовсім вже малими групами аж до однієї людини. Просування триває, але у серпні вже повільніше, ніж у червні-липні.

«Витратні матеріали» безпроблемно надходять з російських, кндрівських та іранських заводів. Набір контрактників йде в тому ж темпі (близько 30 тисяч на місяць), але якість «матеріалу», який спокусився на великі гроші, все гірша. Тобто зовні начебто все гаразд, але насправді не гаразд. Головні проблеми країни-бензоколонки в економіці та фінансах.

Економіка у 2025 році вже практично не зростає. Діра у бюджеті величезна, а до кінця року стане ще більшою. На закриття діри у грудні витратять залишки ліквідних коштів з ФНБ і продадуть самі собі кляту хмару облігацій (що можна прирівняти до «друкування» грошей).

А у 2026 році потрібно буде продовжувати збільшувати військові витрати (така логіка війни, економити при розкрученому маховику не виходить). Але як це зробити, якщо економіка і поточний рівень військових витрат не тягне, а нафтогазова заначка, що накопичилася за багато років, буде порожня?

Ось і виходить, що для ведення війни у 2026 році Путіну доведеться «розкуркулювати» всіх, кого можна, і друкувати порожні папірці.

З таким походом можна воювати і далі, але це означатиме, що Росія, зжерши накопичення минулого, приступила до пожирання свого майбутнього. Тому Путін, якщо продовжить війну у 2026 році, по суті приступить до знищення всього того «економічного підйому з колін», яким він так пишається. Тому я продовжую думати, що незважаючи на уявну нескінченну дурість, в якийсь момент Путін перестане дуріти і почне серйозні переговори. Цілком ймовірно, що це буде до кінця цього року.