Господарський суд міста Києва визнав недійсними попередні угоди і реєстрації та повернув у комунальну власність столиці нежитлову будівлю на вул. Спаській, 12, відомого як особняк Апштейна. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Департамент охорони культурної спадщини КМДА.

Повідомляється, що 2 вересня суд розглянув позовну заяву Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та визнав недійсними попередні угоди і реєстрації, пов’язані з цим об’єктом.

Зокрема:

• скасував державну реєстрацію права власності за ТОВ «Центр інвестиційно-будівельних досліджень» (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Блексквад») на нерухоме майно – нежитлову будівлю літ. Е загальною площею 517,3 кв. м по вул. Спаській, 12;
• визнав недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2016 на зазначену нежитлову будівлю, укладеного між ТОВ «Центр інвестиційно-будівельних досліджень» та ТОВ «Правова компанія «Ноосфера плюс»;
• скасував державну реєстрацію права власності за ТОВ «Правова компанія «Ноосфера плюс» на нерухоме майно, припинивши вказане право, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна.

«Таким чином суд усунув перешкоди власнику – Київській міській раді у розпорядженні земельною ділянкою, що розташована по вул. Спаській, 12 у Подільському районі міста Києва.»,  – йдеться у повідомленні.

У 1912–1913 роках на замовлення Апштейна у садибі збудували кам'яницю за проєктом архітектора Валеріяна Рикова. У будинку купець розмістив контору і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості», а сам переїхав жити у «Будинок невтішної вдови», що на Лютеранській вулиці, 23.

У січні 1918 року більшовики конфіскували будинок для потреб штабу кінного дивізіону Червоного козацтва, що воювало з Армією Української Народної Республіки і брало участь у захопленні Києва. У приміщенні розмістили редакцію пропагандистської газети «К оружию».

У 1919 року в будинку діяв молодіжний клуб комсомольців, яких більшовики кинули влітку на придушення антибільшовицького селянського повстання на Київщині під орудою отамана Зеленого. Згодом садибу передали ПТУ № 14.

У 1994-1997 роках в особняку провели ремонтно-реставраційні роботи. 2019 року кам'яницю знову відреставрували.

З 1995 року приміщення будинку займає установа з охорони культурної спадщини.

Одноповерхова цегляна, тинькована, Г-подібна у плані будівля має підвал, вальмовий дах, пласкі перекриття й мансарду з боку подвір'я.

Фасад оформлений у стилі неокласицизму. Стилістика особняка зближує його з будинком на Шовковичній, 14.

Вісь фасаду акцентована порталом, який фланковано колонами з капітелями іонічного ордера й розірваним трикутним фронтоном. У полі фронтону – картуш із маскароном.

На фалангах розміщені величезні аркові вікна з архівольтами й замковими каменями. Над ними у фризі – картуші з акантом. Парапет прикрашений зображенням листа аканта і виробів з металів (швелера, ланцюга, зубчастого коліщатка), що символізувало рід діяльності власника. Аттик увінчаний декоративними вазами. Ближче до входу віконні прорізи – прямокутні. Під арковими вікнами ліпний орнамент у вигляді картушів, під квадратними – фестони-гірлянди

Нагадаємо, під час протиаварійних робіт на території Київського міського будинку учителя фахівці-реставратори знайшли автентичне фарбування вікон і латунні лиштви фасадних рам, які були приховані під нашаруваннями чорної фарби. Відкриття, здійснене в результаті наукових пошуків і супроводу проєкту, дає змогу повернути будівлі її автентичний вигляд, втрачену елегантність, цілісність авторського задуму і вишуканість архітектурного стилю початку ХХ століття. Загалом реставраційні роботи на частині будівлі проводять вперше за 113 років існування цієї національної пам’ятки архітектури та історії, яка увійшла до престижної програми World Monuments Watch 2025.