Захист пам’яті, мови та культурної спадщини нарешті стали складовою національної безпеки
espreso.tv
Fri, 05 Sep 2025 20:03:00 +0300

Це дуже важливе визнання реальності.Якщо просто, він пояснює, чиї то були ракети та з якого боку вони летіли, і з якою метою, і не залишає різночитань стосовно того, чи раптом все "не так однозначно".Якщо складніше, то він вводить у правове поле низку термінів (національна пам’ять, історична антиукраїнська пропаганда, злочини проти українського народу тощо). Але головне — що Закон визнає першопричиною збройної агресії Росії проти України послідовну російську імперську політику, спрямовану на заперечення та знищення української державності та ідентичності Українського народу.Тобто, війна не виглядає випадковим конфліктом, а як закономірний результат тривалої політики РФ, результат свідомого заперечення права українців на власну державу.Що ще:закон виокремлює етапи нинішньої війни — від окупації Росією Криму та Севастополя, протидії агресії Росії в Донецькій та Луганській областях (АТО як перша форма збройної відсічі агресорові) - і до нині;закріплює визначення терміну "рашизм": це "новий різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі режиму, сформованого у державі-агресорці та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму (нацизму)";говорить про особливе значення збереження пам’яті про українських воїнів, які стали учасниками боротьби за Незалежність — поруч з борцями з тоталітарними режимами XX століття (це про тяглість оборони незалежності, та суверенітету України);захист пам’яті, української мови та культурної спадщини в Законі названо (нарешті) складовою національної безпеки — а не якась "культурка" чи "гуманітарочка".І найголовніше — війна проти російських окупантів (так само нарешті) має назву - "війна за Незалежність України".Читайте також: Вузли, які Трамп хоче розв'язати, не бізнесові, а екзистенційні. І в цьому бідаМожливо, комусь це здається саме по собі очевидним.Але ні й ні, на жаль.Я дуже добре пам'ятаю такі собі "сірі зони" в журналістиці ще з 2014-го, коли цілу купу не обов'язково російських пропагандистів, а й людей серед нас, добре так підхитувало від нерозуміння, що ж таке відбувається. Ми бачимо, що це досі присутнє в різних закордонних медіа — від східних до західних.Ми можемо це і зараз зустріти в українських громадян, які знову недобачили, звідки ж увесь час прилітає.Ми досі бачимо сумніви на рівні дипломатії: а чи має все ж якесь значення, хто першим почав.Тоді як Путін, здається, в кожному своєму тексті, на кожному Валдаї й кожній Алясці прямо каже про українську ідентичність як загрозу Росії.Це їхня офіційна ідеологія.Тому так, цей Закон дуже важливий.ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Останні новини
