Це не перший і точно не останній випадок, коли людство довіряє розумним машинам ключові функції влади задля оптимізації життя. Але чи здатні вони у підсумку замінити уряди, і яким буде це майбутнє? Детальніше про це розповість Еспресо. Історично-фантазійні експерименти: технології як інструмент владиУ книзі фантаста Айзека Азімова "Я, робот" є оповідання "Доказ", що розповідає про історію правозахисника Стівена Байєрлі, який балотується на посаду мера і його підозрюють у тому, що він робот. Байєрлі демонструє ідеальну поведінку, слідуючи славнозвісним Трьом законам робототехніки, але його людяність ставлять під сумнів. У фіналі оповідання ключовим моментом стає те, що Стівен Байєрлі вдаряє опонента під час публічної суперечки. Це стає "доказом" того, що він – людина, адже робот, підпорядкований Трьом законам, ніколи не завдав би шкоди людині. Після цього Байєрлі перемагає на виборах і робить блискучу політичну кар’єру… Проте Азімов залишає інтригу, можливо, удар був лише хитрою постановкою, коли один людиноподібний робот вдарив іншого собі подібного, щоб досягти власних цілей? Це відоме оповідання має під собою глибше питання про те, що розумні машини можуть настільки влитися в людське життя, що ми й не помітимо, як вони почали керувати нами. Історія знає чимало спроб інтегрувати технології у владу, але їхні результати неоднозначні. Концепція, коли влада в руках розумних машин називається алгократія (від "алгоритм" і "кратія" – влада). По суті, це система, де дані, оброблені комп’ютерами, визначають політику, економіку чи соціальні процеси, обіцяючи ефективність, але викликаючи питання про свободу, етику та справедливість. "Операційна кімната" проєкту Сайберсін, фото: ВікіпедіяМожливо, найвідоміший приклад алгократії – проєкт Сайберсін (Cybersyn) у Чилі (1971–1973) за президентства Сальвадора Альєнде. Ця кібернетична система мала оптимізувати економіку: телекомунікаційна система передавала дані з фабрик до головного комп’ютера IBM у Сантьяго, де алгоритми видавали прогнози. У підсумку у 1971 році ВВП зросло на 7,7%, а під час страйку вантажівок 1972-го Cybersyn допоміг перерозподілити ресурси. До 1973-го 26,7% націоналізованих підприємств (50% доходів сектору) були підключені. Проте політична криза – гіперінфляція, саботаж і падіння цін на мідь – призвела до перевороту 11 вересня 1973 року. Альєнде загинув (офіційно самогубство), а генерал, а згодом диктатор Піночет знищив проєкт, бачачи в ньому "соціалістичну загрозу". У минулому столітті в основному соціалістичні держави намагалися впровадити своєрідну "владу машин" саме в економіку – централізоване планування виробництва й розподіл ресурсів за допомогою комп’ютерів та алгоритмів. Це розглядалося як шлях до підвищення ефективності в умовах планової економіки. Натомість ринкові економіки демократичних країн уникали подібних експериментів, спираючись на децентралізовані рішення та конкуренцію. Тож, 50 років тому Cybersyn показав, що технології підсилюють ефективність влади в економіці, але не можуть протистояти політичним бурям, до яких не мали ще прямого доступу. Та зараз все змінилося.Соціальні мережі: нова арена влади технологійСьогодні технології не просто підтримують владу – вони її формують. Соціальні мережі стали каталізатором політичних змін. Наприклад, Арабська весна 2011 року показала їхню силу, коли опозиція та повстанці завдяки фейсбук та твітер, фактично, зробили революцію в кількох країнах. Проте соцмережі також маніпулюють: у 2016 році російські боти розкрутили Brexit через 150 тис. фейкових акаунтів, вплинувши на 52% голосів за вихід з ЄС. У виборах США 2016-го дезінформація у фейсбук і твітер теж стала важливим елементом першої перемоги Трампа. Зараз чи не кожні вибори стикаються з впливом ботів у соцмережах, які впливають на думку виборців. Хрестоматійний приклад – вибори президента у Румунії в 2024 році, коли завдяки розкрутці у TikTok, невідомий до того проросійський кандидат переміг у першому турі і голосування у підсумку анулювали через суд. Про цю проблему багато писала американська науковиця Шошана Зубофф, відзначаючи, що бізнес-моделі великих технологічних компаній  дають приватним корпораціям нові форми влади через збір і використання персональних даних. Тому це не лише комерційна проблема, бо контроль над інформацією, яка здатна наперед оцінювати події чи наслідки, породжує політичну владу, яка може підірвати демократичний дискурс. Ще один яскравий приклад – крайні вибори президента у США, де завдяки платформі "Х", яку контролює його соратник Ілон Маск, Дональд Трамп знову отримав значну перевагу. Тобто самі по собі соцмережі не замінюють владу, але роблять її вразливою до фейків та маніпуляцій, котрі руйнують довіру і підживлюють рейтинги скандальних та популістичних політиків.Штучний інтелект: від радника до лідера?Тепер штучний інтелект виводить технології на новий рівень, впливаючи на роботу у багатьох сферах, в тому числі і на політику.Останній нашумілий приклад стався в Албанії. Там чат-бот Diella, що означає "сонце", керує тендерами через портал e-Albania, обіцяючи "100% прозорість". Це частина антикорупційної реформи для вступу до ЄС, оскільки в Албанії надзвичайно поширена корупція. Diella має свій аватар – жінка в національному албанському вбранні, яка вміє говорити. Вона видає документи з електронним підписом і усуває зайву бюрократію.аватар ШІ Diella - албанська цифрова-міністерка, фото: соцмережі "Diella – це перший член уряду, який не має фізичної присутності, але створений штучним інтелектом. Її завдання – зробити так, щоб усі державні закупівлі були на 100% прозорими та вільними від корупції", – відзначив прем’єр Еді Рама.Таким чином прецедент з Албанією – перший у світі випадок, коли ШІ отримує урядову посаду. Але Diella – не унікальна, багато країн вводять розумне управління в урядування. Наприклад, у США алгоритми контролюють, які райони слід перевіряти поліцією, а у Великій Британії та Естонії автоматизовані системи допомагають у судових і адміністративних справах. У Сінгапурі ШІ застосовують для міського планування та прогнозування заторів, натомість в Китаї цифрові системи аналізують поведінку громадян у межах соціального рейтингу для контролю над ними. Таких прикладів дуже багато, особлио, якщо згадати концепцію "розумного міста", вже не кажучи про "державу у смартфоні", котру розвивають в Україні.Але дійсно цікавий випадок стався у Непалі. Після повалення в серпні 2025-го протестувальники (а це в основному покоління зумерів) використали ChatGPT, щоб обрати наступного лідера. ШІ запропонував ексголову Верховного суду, відому антикорупційною позицією. Опитування на Discord (130 тис. учасників) підтримало її, і вона стала тимчасовим прем’єром після переговорів з президентом і армією. Це "Z-революція", де ШІ не лише радить, а й формує владу. Ще один цікавий приклад трапився днями у Японії. Там нова політична партія "Шлях до відродження" повідомила, що їхнім лідером стане штучний інтелект, якому буде "допомагати помічник". Відзначається, що ШІ не диктуватиме політичну діяльність членів партії, а "зосередиться на таких рішеннях, як розподіл ресурсів між членами". Хоч японські аналітики відзначають, що таке рішення зумовлене піар-ходом для залучення голосів молодого покоління, але сам прецедент заставляє здуматися, яким може бути політичний ландшафт майбутнього? Думки експертів: утопія чи тиранія алгократії?У фільмі "Матриця" (1999) потужний ШІ підкорив людство і помістив у віртуальну реальність для виробництва енергії, фото: скрін з фільмуЕксперти бачать в ШІ як потенціал для розвитку демократії, так і великі загрози тиранії алгократії, де алгоритми обмежують людську свободу, якщо вони у "не тих руках"."Використання штучного інтелекту у державному управлінні швидко розширюється, переходячи від автоматизації рутинних завдань до розгортання генеративних та агентних систем, які автономно діють на досягнення цілей. Хоча ШІ обіцяє більшу ефективність та оперативність реагування, його інтеграція в урядові функції викликає занепокоєння щодо справедливості, прозорості та підзвітності. … Наші результати показують, що хоча підвищення ефективності спочатку зміцнює довіру, воно одночасно зменшує сприйняття контролю громадянами", - йдеться у нещодавній статті дослідників ШІ із Корнелльського університету (США). Різні дослідники також відзначають цю думку, що люди не довіряють владі ШІ, навіть попри об’єктивність рішень, якщо не розуміють як і чому той ухвалює те чи інше рішення. Важливим залишається можливість оскарження та бачення прозорості процесу, інакше навіть "правильні" рішення викликають питання. Професор Джо Кац, який вивчає поведінкову економіку зазначає, що алгоритми в управлінні можуть зменшувати "шум" прийнятті рішень: людський фактор, настрої, випадковість. Таким чином виникають більш однорідні рішення, які зменшують упередження. Але він також застерігає, що алгоритми не нейтральні – багато залежить, як вони спроєктовані, хто контролює дані, якою є мета, чи існує зворотний зв’язок, можливість оскарження рішення тощо. Адже ШІ створений людьми, які можуть закласти в нього свій інтерес.Натомість ізраїльський історик, доктор філософії Юваль Ной Харарі у багатьох публікаціях висловлює песимізм, що штучний інтелект може загрожувати демократії та розділяти світ. Мовляв, забудьте про голлівудські зображення озброєних роботів, які бігають вулицями, адже реальність штучного інтелекту набагато небезпечніша через його вплив на інформацію.Юваль Ной Харарі підходить до пояснення з позиції історії й розповідає, як багато культур попереджали про людську схильність прагнути сил, які ми не можемо контролювати. Наприклад, у грецькому міфі Фаетон, син Геліоса, намагається керувати сонячною колісницею, але втрачає контроль, спалюючи Землю, доки Зевс не знищує його. У поемі Гете "Учень чаклуна" юнак зачаровує мітлу для роботи, але не може її зупинити, спричиняючи хаос, поки чаклун не втручається. На думку дослідника, ці байки вчать: не викликай сили, яких не контролюєш. "Сьогодні ми ігноруємо ці уроки, створюючи ШІ, дрони та алгоритми, які можуть вийти з-під контролю, загрожуючи клімату, екології та миру. На відміну від міфів, проблема не в індивідуальній пихатості, а в мережах співпраці, побудованих на хибній інформації. Людська влада виникає з кооперації, але дезінформація веде до поганих рішень", - наголошує він.Наразі алгократія не виглядає як точно визначений шлях, а скоріше як розгалуження можливих варіантів. У деяких країнах алгоритми вже звільняють людей від рутини, пришвидшують послуги, скорочують корупційні можливості і стають корисними "радниками" при ухваленні рішень. Водночас ті самі технології можуть сконцентрувати владу у руках корпорацій або авторитарних режимів, роблячи управління непрозорим і важким для оскарження. Але є й екстремальний сценарій, коли автономні системи стануть настільки потужними, що людська політика просто не зможе ними керувати без глобальних інституцій-запобіжників. Чи призведе таке можливе майбутнє до війни людей з машинами, як це люблять показувати у голлівудських фільмах? Ніхто не знає напевно, але точно відомо, що вже зараз ШІ впливає на наш вибір, відповідно, ми делегуємо частину своєї влади йому. За правильного підходу з відповідними запобіжниками, людство здатне отримати поєднання "розумних" систем і демократії – коли машини допомагають людям, а люди точно знають, що їх контролюють. В гіршому – алгоритми перетворяться на нові інструменти видимиого чи прихованого панування за якими стоїть чи людський, чи машинний розум. Саме між цими полюсами лежить ціла палітра гібридних, складних сценаріїв того, як у майбутньому зміниться влада завдяки технологіям.Читайте також: Коли навіть музика вже не людська: як ШІ відбирає професії та що нам залишається робити