Виступ Дональда Трампа на Генасамблеї ООН можна заносити в унікальну книгу. І це логічно мала б бути не книга великих промов, а підручник з психіатрії.

Тепер цілком зрозуміло, як вдається Путіну крутити Трампом, як циган сонцем. Бо це ж дійсно унікум для клінічних досліджень.

Це ж треба докотитись світові до того, щоб на ювілейній Генасамблеї ООН з уст керівника наймогутнішої держави слухати про «трупи, багато трупів в хащах», «дітей, яких завозили при Байдені в США і гвалтували», про «мармур в ООН», про поломаний там ліфт і те, які гроші було витрачено на будівлю організації. І що в усіх гріхах світу винен Байден. А європейці – в тому, що розвивали зелену енергетику, бо «нема вже ні глобального потепління, ані глобального похолодання». Ну, і набиті оскомину і перетворені в мантри тези про зупинку семи воєн та про те, що Росія не напала б, якби Трамп був президентом…

Загалом боляче було дивитися на людей в залі. Це ж треба мати терпіння слухати абсолютно маразматичний потік свідомості діда, від рішень якого, на жаль, залежить багато різних геополітичних процесів.

І це ж слухали сотні тисяч людей у всьому світі. Включно з тими, хто багато десятиліть думає, як «опустити» Америку - і, впевнений, вони таки щось, на жаль, провернуть. При цьому президенті. Бо виглядає, що оцінки світових загроз ним не можуть бути сприйняті в принципі.

Що тут сказати?

Боже, бережи Америку.