Про це Софія Янчевська розповіла у розмові з Еспресо."Дуже хочеться побачити Україну колись без війни, я її майже не памʼятаю такою. Побачити її не як зруйновану землю, а як державу, що пройшла крізь вогонь, і загартувалася. Новою, зведеною з уламків, але вже з іншого металу, твердішого, ніж був раніше, та зі зробленими висновками, аби більше не повертатись до помилок минулого", – поділилася медикиня.Поряд із тим, захисниця, чиї батьки також боронять Україну від 2014 року, розповіла, що просто не може себе уявити в іншій ролі. Але переконана, що жити варто тут і зараз."У якийсь момент ми перестали жити в очікуванні, що "оце вже скоро все закінчиться". Просто прийняли, що війна – наша реальність. І почали повноцінно жити в ній, – сказала Софія Янчевська. – Під час підписання контракту життя лише починається, нове і не менш цікаве, з новими дуже гідними людьми, які швидко стають близькими, як ніхто інший та як ніколи раніше, бо щиро розуміють тебе і твої відчуття. Як я вже казала, замість того, щоб будувати марні надії, що війна закінчиться завтра та жити цими очікуваннями – ми просто пристосувались до нового, але не менш цікавого, періоду нашого життя і віднайшли в цьому свою роль. Бо ми тут, щоб жити".Повне інтерв'ю Еспресо із Софією Янчевською читайте за посиланням. Це перша розмова у серії, підготованій у співпраці з Третім армійським корпусом в межах кампанії "Щоб жити", покликаної поділитися філософією життя під час війни на реальних прикладах захисників та захисниць.