Заступник командира 3-го армійського корпусу Дмитро Кухарчук заявив, що проблема масових випадків самовільного залишення частин і позицій у Збройних силах України має системний характер. За його словами, ці явища не можна пояснити лише індивідуальною слабкістю чи небажанням воювати — вони свідчать про глибинні недоліки в організації армії.

У своєму відео на YouTube військовий повідомив, що в ЗСУ зафіксовано близько 150 тисяч випадків самовільного залишення частини (СЗЧ) та ще 50 тисяч випадків самовільного залишення позицій (СЗП). Кухарчук пояснив, що СЗЧ — це коли військовий не повертається з відпустки, лікування чи залишає частину під час відпочинку або тренувань. Натомість СЗП — це залишення бойових позицій під час виконання завдання, що в побуті часто називають дезертирством.

Кухарчук виокремив кілька головних чинників, які, на його думку, призводять до такої ситуації:

1. Несправедлива мобілізація. Нерівномірний відбір та наявність великої кількості броней і відстрочок, часто необґрунтованих, створюють у військових відчуття несправедливості. Це породжує питання: «Чому саме я воюю, а інші — ні?»

2. Недостатня бойова підготовка. За словами офіцера, лише один полк у сухопутних військах здатний повноцінно підготувати новачків. Низька оплата інструкторів змушує кваліфікованих військових залишатися на фронті, замість працювати в навчальних центрах. У результаті новобранці часто потребують повторного навчання.

3. Відсутність моральної та ідеологічної стратегії. У Міністерстві оборони немає окремої структури, яка б відповідала за формування моральної доктрини. Психологічні служби переважно займаються паперами, а не реальною підтримкою та мотивацією військових.

4. Слабка роль сержантської ланки. Сержанти здебільшого виконують адміністративні функції, тоді як їхня ключова роль у командуванні зведена нанівець. Це змушує командирів брати на себе завдання, які могли б виконувати підлеглі.

5. Відставання у технологіях і структурній адаптивності. Підрозділи часто змушені діяти поза офіційними штатами через відсутність необхідного обладнання. Наприклад, підрозділи БПЛА вводяться у штат набагато пізніше, ніж цього потребує реальність поля бою.

   

Кухарчук наголосив, що законопроєкт №13260, який посилює відповідальність за дезертирство, не вирішує проблему по суті. «Каральні заходи лише маскують симптоми, але не лікують хворобу», — зазначив він.

Військовий підкреслив, що необхідні практичні зміни, які не потребують великих фінансових витрат:

• підвищення оплати та статусу інструкторів,

• реформування сержантської ланки,

• створення ефективної системи морально-психологічної підтримки,

• забезпечення справедливості під час мобілізації.

«Армія, яка не змінюється, приречена на відставання. Перемога — єдиний прийнятний результат», — підсумував Кухарчук.

Нагадаємо, чи може рекрутинг замінити ТЦК: військовий пояснив, чому не обійтись без воєнкомів

Раніше ми розповідали, що  українці можуть служити неподалік від дому: як скористатися привілеєм

Також, як потрапити до лав ЗСУ без втручання ТЦК: покрокова інструкція