Пролонгація парламентом повноважень усіх мерів і всіх місцевих рад до кінця війни (світу?) ставить крапку навіть у теоретичних балачках про змінність влади як необхідну умову її легітимності.

"З міркувань безпеки" держава вирішила не заморочуватися щодо свого переобрання. До кінця воєнного стану ця влада – навіки вічна.

Це названо красивим псевдотерміном "неперервність влади". На прикладі місцевого самоврядування влада чітко заявила: свою "неперервність" вона вважає запорукою порядку, оборони й життєдіяльності країни. Відповідно: вибори в час війни довічні владоможці трактують як дестабілізацію, небезпеку й самопідрив.

Отже, тепер уже офіційною можна вважати формулу "вічна війна = вічна влада".

Для тих, хто проти, законодавець у своїй Постанові порадив, куди писати скарги й пропозиції: "відповідальність за неможливість виборів покладається на державу-агресора-російську федерацію".

Туди й скаржтеся.